Яблуневі квіти. Юрій Кирик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ його клопотами і сумнівами, з духовним безсиллям, що стало частим гостем?» Граф відчував, що поволі заглиблюється в темряву, як Адам вигнаний з раю, так і він вигнаний із молодості. Життя розкошувало в променях ласки Божої, він іще бачив його, але було воно далеко позаду нього. Чи насправді він може подобатись їй? Вона, напевне, менше, аніж він, боїться життя, тому що сама є знадливим життям, життям, що поневолює, зачаровує. Молодість знає, що вона симпатична і може розраховувати на доброзичливе ставлення. Для нього ж це можливість пригорнутися до пуп’яночка, що розцвітає. Кого б не вабила така перспектива? Та чи зуміє він погамувати в її присутності свій холеричний, вибуховий характер? Що з цього вийде? Адже він не зацвіте біля неї другою молодістю. Не відродиться. У нього не зміниться спосіб мислення, не зникне інтерес до комерції. То що ж? Софійка має всохнути поряд з ним? Хіба це не жахливо? Хіба не прояв крайнього егоїзму? Чи Станіслав має стати поліпом, який висмоктує свою жертву й живиться її молодими соками? Утім, він не владний над собою. І всі доводи здорового глузду ні до чого, подумки вирішує Скарбек. Та полишити її не в силі. Ця дівчинка чинить з ним що заманеться. Від одного її погляду в нього макітриться у голові…

      Коли вони розсідлали коней і йшли поряд, Софійка помітила, що Станіслав накульгує. Давня травма ноги. Коли Скарбек занурювався в думки, настільки, що переставав контролювати себе, то й справді накульгував. Але треба було дуже добре й довго знати його, аби помітити той ґандж… «Кульгавий диявол» – одразу ж нагородила свого кавалера образливим прізвиськом. Не приведи Господи, аби з таким зв’язати долю… Десь усередині вона почала труситись. То була ображена дівоча гордість, що все йшло не так, як вона задумала. Станіслав якось дуже пильно поглянув на неї. «Невже спостеріг моє тремтіння?» – майнула думка.

      Або вона надто голосно думає, або він насправді читає її думки…

      Софійка зазирнула в його очі. Її власні очі були величезні й променисті. Зробила це підсвідомо, сама того не помічаючи – як не помічаєш, скажімо, власного руху, коли відганяєш настирливу муху. Надала своєму обличчю трішки пустотливого, але теплого виразу – з певністю хотіла прибрати чи відсунути на задній план свої думки.

      Софійці так праглось у Львів. Вірила – там її перестануть турбувати всілякі страхи. Марила балами та світським життям, про що тільки й шепотілося жіноцтво. У цей візит граф Скарбек зробив їй іще один неоціненний подарунок, намовивши батьків узяти юну Софійку на бал, що давали у Львові на честь королеви Неаполя. Кожен має щось від Робінзона, який мусить відкрити Новий Світ і знайти П’ятницю. П’ятницею для Софійки, безумовно, був Станіслав.

* * *

      Серед жіноцтва галицької аристократії граф Станіслав Скарбек давно зажив слави серцеїда й донжуана. У свої тридцять п’ять жодного разу так і не був одружений. Чутки домальовували йому багатства Монте-Крісто, і не безпідставно – пестунчик долі завше жив на широку ногу, не вагаючись вкладав СКАЧАТЬ