Название: Яблуневі квіти
Автор: Юрій Кирик
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Зарубежные любовные романы
isbn: 978-617-12-1601-3, 978-617-12-1063-9, 9786171216006
isbn:
Софійка розуміла, Станіслав усе це дуже чітко бачив у своїй уяві й просто переповідав слухачеві. Та тим разом слухач у нього виявився невдячний – губернський радник Леопольд фон Захер-Мазох мовчки заперечливо похитував головою. Про його садистські схильності Львів, як і увесь позосталий світ, довідається значно пізніше[14]…
– Нічого подібного в місті ніколи не було. Звідки у вас певність, що задуманий механізм запрацює? – запитав скептично.
– Ви ретроград! – скипів Скарбек. – Не любите змін! Вам не у Львові бути радником, а в якомусь Пацикові, – весело розігрівав аж червоного пана радника.
Паняга аж зблід, певно, останні слова глибоко образили високопосадовця.
– Баста! Усе закінчено, Станіславе. Я відходжу від справ, – мовив рішуче, рубонувши сухорлявою долонею повітря, губернський радник.
Граф відпустив руки дружини і вхопив за руку вище ліктя свого співрозмовника. Стишив голос до шепоту.
– Та про що ти, дідько тебе забери? Ти в одну мить нехтуєш нашими домовленостями?! – Голос Скарбека звучав зловісно, мов єрихонська труба.
– Був би останнім ідіотом, підтримуючи спілку з тобою. Ти тринькаєш направо й наліво наші гроші, наймаєш акторів, виписуєш із закордону режисерів. Учора ти найняв адміністратора! Що він адмініструватиме? Ось цю яму? – не вгавав радник.
– Це ти кажеш мені? Мені, який об’їздив усі театри Європи? Ти хоч уявляєш, що означає знайти в цілій Європі гідного адміністратора?! Може, я краще знаю, коли й що слід робити? – вибухнув у свою чергу Станіслав.
– Твоя рекламна політика пожирає більше коштів, аніж будівництво. Це чистої води безглуздя і марнотратство! І ти хочеш, аби я з доброю міною тебе в цьому підтримував? – знову взявся за кпини радник. – Твоя небачена рекламна кампанія відлякує! Кому вона взагалі потрібна? Уже багато тверезих людей переконані, що це афера.
Обличчя губернського радника набрало спочатку рожевої, а тепер бурячкової барви.
– Але ж і будівництво наше безпрецедентне. Мусимо підготувати до цього публіку, – опанувавши себе, спокійно заперечив Скарбек.
– Ні, я відмовляюся брати в цьому участь! – затявся високопосадовець.
– Ти дав мені слово! – сполотнів Станіслав.
– Вибач, буває…
– Можливо, буває, та не серед шляхти, – відрізав граф.
Фон Захер-Мазох не реагував на його слова. Скарбек заспокоївся й кинув:
– Гаразд! Прошу тебе лиш про одне, нікому й слова, поки театр не буде відкрито!
– Добре.
– Поклянись мені! – процідив крізь зуби граф.
– Слово гонору! Вважай себе вільним і сам будуй свій театр, чи що воно там буде… – скривився в посмішці губернський радник.
– Рostawilem na złego koniа[15]… – констатував, але без тіні злості Станіслав. – Як можна помилитися в людині, яку вважав СКАЧАТЬ
14
Від прізвища губернського радника, директора поліції Леопольда фон Захер-Мазоха походить термін «мазохізм». Мав небезпідставні амбіції письменника, його творчість високо оцінювали Еміль Золя, Гюстав Флобер, Альфонс Доде, Олександр Дюма-батько і Олександр Дюма-син.
15
Поставив на кепського коня… (