Яблуневі квіти. Юрій Кирик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ її контури, ніби вимальовував, заново створюючи, втішаючись невинним плагіатом з творіння Господа. Округлі частини її тіла, здавалося, пориваються до свого завершення, до кола, яке має найвиразніші ознаки вічності. П’яти, пальці, коліна, стегна, живіт, перса, плечі, вигини шиї, підборіддя, опуклості губ і кінчик носа, чоло і мочки вух – усе є половина чогось іншого. Він гладив і легенько м’яв повітряно-опуклі обриси її тіла, немов намагався зробити їх більш реальними, поєднуючи зі своїми.

      – Урешті я посів справжній скарб! Софійка належить мені і належатиме, доки я цього хотітиму! – вигукував Станіслав, завше нестримний у своїх емоціях. Його охоплювала подвійна радість: він радів як чоловік і як поціновувач краси. Ніколи в житті не тішився так володінням жінкою. Вона стала тою єдиною, яку допасовував до себе. Її заглибини найкраще доповнювали випуклості не лише його тіла, а й душі. Була тією віддушиною, після якої й до ксьондза нема чого йти. Тією живицею, яку прикладають до ран, зіллям, яким поборюють болячки. Саме з нею він відчув у собі таку впевненість, що міг би подолати не одного багатоголового змія. Щоправда, іще тоді Софійка не знала, що цей позитивний потенціал, який накопичував під час їх спілкування, Станіслав доконче використає для підприємництва. Що в її товаристві він заряджається, аби викладатися на своєму полі… Збагнула це, коли чоловік запросив її на закладення фундаменту театру.

      – Закладення фундаменту? Що в цьому може бути цікавого? – невдоволено бурмотіла Софійка, нарочито поволеньки збираючись. У неї на цей день були зовсім інші плани.

      Та Скарбек наполіг зі всією рішучістю:

      – Це справа мого життя. Ти повинна там бути зі мною.

      Покірно зібралася. Що ж, воля чоловіка – закон!

      – Не годиться! Візьми чобітки з халявами – там з певністю болото.

      Служниця, що стояла напохваті, миттю принесла пані потрібне взуття й допомогла переодягтись.

      Їх приїзд було помічено – як тільки карета зупинилася, із гурту чоловіків у циліндрах до них швиденько почимчикував дуже заклопотаний чоловічок. Станіслав зустрів його відкритими обіймами, але той не висловлював від їхньої зустрічі такої бурхливої радості. І тут граф поперед себе поставив Софійку.

      – Прошу познайомитись, пане Леопольде, це моя люба дружина Софія, що ласкаво погодилась розділити із нами радість торжества.

      Пан чемно вклонився й поцілував Софійці руку, от лише внутрішнє напруження не спало.

      – Ви впевнені, шановний графе, що Львів готовий до такого грандіозного проекту? Що він буде прийнятий громадськістю? – заклопотано лопотів губернський радник, ще й на той час директор поліції Львова, Леопольд фон Захер-Мазох.

      – Готовий! Давно готовий! – впевнено випалив Скарбек. – Львів – європейське місто. Ми подаруємо йому такий блиск, таку пишність, про яку Європа й не мріяла. Знайте, ви стоїте на тому самому місці, де найбільшому в Європі театру судилося зрости із СКАЧАТЬ