Сюрпризи долі. Ева Гата

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Не дають спокою ні вдень, ні вночі, – якось награно промовив Жорж. Він швидко встав і поглянув на дисплей.

      – Хтось помилився номером.

      Олена не звернула уваги, від душі сміючись з останнього жарту кума.

      – А де знову щез наш Жорж? Час ще раз випити, – озирнувся довкола Олесь.

      – Кудись вийшов, – відповіла Олена, – зараз його покличу.

      Чоловіка не було ні в кухні, ні в туалеті, ні у лазничці. У дитячій кімнаті Петро, Павло, Олеся і Стефан-молодший про щось жваво розмовляли. Залишилася остання надія на спальню. В темному покої відразу не запримітила Георгія. Олена лише почула тихе ласкаве щебетання чоловіка. Він настільки захопився розмовою, що не зауважив, коли зайшла дружна.

      – Ти з кимсь розмовляєш? – здивовано запитала Олена.

      – Нічого важливого, телефонував один знайомий, хоче зі мною зустрітися, – машинально вимкнув телефон і швидко відклав його вбік.

      – Ходім, бо гості порозбігаються, ти весь час їх покидаєш.

      – Іду, іду, не сварися.

      Вони вийшли з темної кімнати.

      – А, знайшлася наша згуба, – весело вигукнув Олесь, – давай на коня, бо час рушати додому.

      Біля самих дверей Марина шепнула на вухо Олені:

      – Будь дуже уважною, не дозволяй себе обдурювати.

      – Добре, добре, спробую, – з нехіттю відповіла господиня і зачинила двері.

      – Кохана, я такий замучений, може брудний посуд почекає до завтра? – позіхаючи, промовив Жорж.

      – Іди відпочивай, я сама впораюся.

      За годину кухня блищала і можна лягати спати. Георгій мирно хропів. Олена роздяглася і примостилася поруч з чоловіком, та сон не брався. З якої рації треба бути весь час обережною? Її Георгій надзвичайно зайнятий чоловік і на всілякі дурниці у нього просто немає часу. Нічого вона не буде перевіряти і винюхувати.

      «Ти забула, як щебетав твій благовірний у темній кімнаті, наче ховався від усіх», – свердлив душу внутрішній голос.

      «Але ж йому хтось зателефонував у справі», – намагалася виправдати чоловіка Олена.

      «Хіба ти чула дзвінок?» – продовжував набридати голос.

      «Спочатку дзенькнув один дзвінок, хтось не туди потрапив. А потім…»

      «Потім більше не було дзвінків, то ж це не до нього, а він сам кудись телефонував».

      «Ну телефонував, то й що?» – не здавалася жінка.

      «То чому збрехав?»

      Олена тихо встала й обійшла ліжко, взяла з тумбочки телефон і вийшла на кухню. Від нервів брали дрижаки.

      Ліпше б цього не робити, тепер усе стало очевидним. Спочатку хтось дав сигнал, а потім він зателефонував на той же номер. Вона запам’ятала те ласкаве щебетання. Олена механічно витягла з торбинки свій телефон і набрала номер.

      – Слухаю вас, – відповів жіночий голос з іншого боку.

      Без жодних сумнівів, СКАЧАТЬ