Сюрпризи долі. Ева Гата

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Час від часу непомітно виходила на кухню і намагалася додзвонитися до чоловіка. Найбільше її хвилювало те, що телефон увесь час був відімкнений.

      Жорж повернувся, коли гості покінчили з гарячими стравами.

      – Amici, diem perdidi [4], – артистично вигукнув Жорж, сідаючи за стіл.

      – Де ж татко так забарився? – запитала мати.

      – Ліпше не питайте, мамо, бо лютий, мов вовк, усі нерви з’їли.

      Олена уважно стежила за виразом обличчя і кожним словом чоловіка. Їй здалося, що його очі забігали після запитання матері, бо швидко перевів розмову в інше русло.

      – Єдина приємність від нинішнього дня – переміг одного зарозумільця.

      – Хіба хтось наважився з тобою змагатися? – підхопив Олесь.

      – Був один і намагався переконати всіх нас у бездоганності власної писанини. Зухвалець навіть наполягав на презентації своєї книжки в «Омфалі», та щоб туди потрапити, необхідно пройти крізь вузьку рамку, а він туди аж ніяк не вписується.

      – А як тобі вдалося перемогти? – не вгавав Олесь.

      – Це один з моїх найліпших ходів. Я починаю доведення від супротивного і бездоганно висвітлюю недолугість зухвалого мислення.

      – А чому б йому не дати змоги виступити привселюдно? – запитала Катруся.

      – Amicus Plato, sed magis amica veritas [5]. Це неприпустимо, наша трибуна проповідує лише чисте і високе мистецтво, і якщо ми дозволимо одній бездарі, то за нею прийде наступна, і наш клуб втратить первинне призначення – охороняти справжню літературу від усілякого мулу.

      – І чим це все закінчилося? – поцікавилася Марина.

      – Нічим надзвичайним, я просто здер з нього шкіру і повісив її на привселюдний огляд.

      – Ти що, вчинив з ним, як Аполлон з Марсієм? – перелякалася Олена.

      – А хто такий Марсій? – запитав Петро.

      – Це, синку, такий недолугий силен, який жив у фригійський лісах. Він якось знайшов флейту, яку викинула Афіна, і, хизуючись майстерною грою, осмілився викликати Аполлона на змагання.

      – І хто ж виграв? – зацікавився Павло.

      – А хто ще міг? Звичайно, Аполлон. Але нахабника треба покарати, от Аполлон і здер з нього шкіру, а потім повісив на дереві, щоб це послугувало для решти уроком. А щоб іншим більше не кортіло змагатися, – шкіра в жаху тріпотіла від кожного звуку флейти.

      – А навіщо Афіна викинула флейту? – здивувалася Катруся.

      – Кожна жінка зостається жінкою, навіть якщо є могутньою богинею. Під час гри на флейті її щоки роздувалися і спотворювали прекрасне обличчя, а їй це не подобалося.

      – Я вперше чую про силен. Хто вони такі? – продовжував цікавитися Петро.

      – Це, синку, річкові божества, їх частенько ототожнюють з сатирами, однак вони відрізняються від сатир походженням і мають демонічні риси. Уся ця нечисть ніколи не зрозуміє справжнього мистецтва, як би не намагалася, їм цього не дано осягнути. Наш святий обов’язок – відганяти їх якнайдалі від «Омфалу», а якщо не заберуться з доброї волі, то СКАЧАТЬ