Коли повертається веселка. Анастасія Вінник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кота теж звати Романом. Він був уже старенький, але на мишей іще полював.

      – Ти місцева? – запитав він.

      – Так.

      – І я.

      – Я тебе ніколи не бачила.

      – Мої батьки звідси, але ми довго жили у Львові, нещодавно повернулись. Мій батько буде працювати на лікеро-горілчаному комбінаті, він уже колись там працював.

      Обличчя перестало пашіти, і Таня боязко глянула на Романа:

      – До нас у школу приходили і пропонували роботу на комбінаті.

      – Не раджу.

      – Та я і не хочу, я буду поступати в університет.

      – В який?

      – В Шевченка. На журналістику.

      – Класно! А я зі Львова перевівся в київський юридичний, щоб бути ближче до батьків. Я вже майже на п’ятому курсі. У мене зараз сесія, післязавтра – другий екзамен.

      Ось Тетянина зупинка, треба виходити, а немає сил. Їй так затишно і спокійно поряд із хлопцем, він хороший, тому що погані люди так не усміхаються.

      – Я виходжу, – сказала Таня.

      – Я теж.

      Обличчя аж защипало від радості. Роман вийшов першим і подав Тані руку.

      – А ти в якому класі вчишся?

      – Закінчую школу, через тиждень випускний, – відповіла вона.

      Він провів її додому.

      – Ти не могла б якось показати мені місто? Я був іще дуже малим, коли ми переїхали звідси.

      – Могла б.

      – Коли?

      – Можна завтра?

      – Файно. О шостій вечора підійде?

      Вона кивнула головою:

      – А що таке «файно»?

      – Так у Львові кажуть, коли погоджуються. Тоді чекаю на тебе завтра в парку, біля пам’ятника… Добре?

      Таня зайшла в під’їзд і мало не полетіла на майданчик між поверхами. Зупинившись біля вікна, вона проводжала поглядом Романа. Вона не могла відвести очей від його стрункої фігури в блакитних джинсах і білому джемпері. Щойно він завернув за будинок, її немов облили крижаною водою, і вона закрутилась, як спіймане в клітку тигреня. У груди мов хтось налив важкого металу, і вона притислася спиною до стіни.

      Якесь неприємне передчуття заповзало в душу, тремтіли руки, і вона зловила себе на думці, що їй страшно, що вона боїться завтрашнього дня. Якщо вдома дізнаються, що в неї з’явився хлопець, її просто вб’ють. Таня сіла на холодну підлогу, притисла коліна до грудей. Потім підвела голову і рішуче здійнялась на ноги.

      Це мало статися, і ось воно – вона ж сама просила долю дати їй можливість утекти від цього нестерпного, страшного сну, який довгі роки тримав її у своїх цупких лабетах. І доля відгукнулась на її прохання. Таня вирівняла спину і відчула щось досі невідоме – воно кололо в пальці, губи, розганяло кров. Серце почало битися настільки сильно, що Таня чула кожен його удар. Солодка втома розлилась тілом, щось тепле і ніжне, до сьогодні не знайоме, забилось у її грудях.

      За два тижні вони стали коханцями. А за місяць усе пішло на злам.

* * *

      – Ну, СКАЧАТЬ