Коли повертається веселка. Анастасія Вінник

Чтение книги онлайн.

      – А твій заступник коли звільняється? – запитала Таня.

      – Через півтора тижня.

      – Він же може ще передумати за той час.

      – Це йому вже не вдасться.

      У двері постукали, і крізь шпаринку просунувся гострий ніс секретарки:

      – Михайло, шеф телефонує, у дзвони дзвонить.

      – Іду.

      Ніс зник за дверима.

      – То ти погоджуєшся?

      – Звичайно. Хто ж від такої пропозиції відмовляється?

      Осока тицьнув пальцем в екран монітора:

      – Ти дивилася блог?

      – Ще ні.

      – Так давай разом подивимося, хвилинка в мене є…

      – Пізніше, добре?

      – Добре… Тоді я пішов.

      – Ой, зачекай… У понеділок об одинадцятій у мого сина виставка, я буду на роботі по обіді.

      – Зрозумів…

      – Дякую.

      Таня помахала йому рукою і увімкнула комп’ютер.

      Добрий той журналіст, тексти якого викликають у читачів емоції. Немає значення, злість чи радість, – головне, щоб були емоції. Таня вміла це робити!

      «Ви ідіотка!»

      Дякую.

      «Та тебе треба…»

      Ого! Яка велика уява!

      Але майже кожен четвертий лист був позитивним. Це вже добре.

      Таня завершила роботу в блозі й узялася за нову статтю. Прочитавши її втретє, вона підвелася і підійшла до вікна – сьогодні вона вже не буде читати цей матеріал. Навіть якщо вона прочитає його ще сто разів, це не допоможе. Завтра зранку перегляне вкотре, і тоді всі помилки з’являться мов на долоні.

      Задзвонив телефон. Це був її лікар.

      – Вам треба до мене заїхати.

      – Щось важливе?

      – Так.