Коли повертається веселка. Анастасія Вінник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Ви маєте залишитися тут. Я зберу консиліум, нам треба зв’язатися з німецькими колегами…

      – Мені треба йти. Потрібно знайти одну людину.

      – Ви що, з глузду з’їхали? Зараз є тільки єдине питання: ваше життя.

      – Мені треба йти.

      – Якщо ви зараз підете, то важко буде контролювати цю ситуацію.

      – Не потрібно нічого контролювати.

      Таня вперлась руками в стіл.

      – Що контролювати? Кількість мені відведених днів? – Вона взяла статуетку із фарфору, яка стояла на столі.

      – Якщо я кину цю статуетку в стіну, ви зможете це проконтролювати?

      – Поставте на місце!

      Таня замахнулась і кинула статуетку об стіну. Від удару гарна фігурка розлетілась на дрібні друзки. Лікар почервонів.

      – Якби не ваша ситуація…

      – Я повернусь! Можливо… – крикнула Таня, прямуючи до дверей кабінету. – І відшкодую вам цю кляту фарфорову марничку!

      Таня вийшла на вулицю і стала біля своєї автівки. Боялася сісти і зрушити з місця.

      …Все почалось, коли Дмитро переїхав на орендовану квартиру. Світ якось змінився: небо поступово з блакитного перетворилось на сіро-голубе, листя на деревах стало сіро-зеленим, улюблене плаття кольору фуксії втратило колір, немов запилюжилось. Таня подумала: минеться, просто зараз важкий час, вона постійно нервує. Думає про стосунки із сином, стрес…

      Вона недарма так вирішила, вона вже знала: якщо в серці живе біль, то навіть сонце тьмяніє. Це закономірно – коли болить душа, тіло починає хворіти. Треба терпіти і не вдавати із себе солов’я, що заливається співом під час похорону.

* * *

      …Вперше сонце потьмяніло, коли Таня назавжди покинула Жовтоводськ. Відтоді минуло багато років, і тільки після того, як вона повісила штори у своїй власній квартирі, розклала на дивані яскраві подушки і вголос промовила: «Це мій дім», – її світосприйняття почало змінюватись і сонце хоч на йоту стало яскравішим.

      На щастя, деякі речі залишилися незмінними: жити за графіком і купувати лише доцільні речі; любов до затишку, самотності; добре підібраний функціональний гардероб. Був час, коли співробітники докоряли їй. Одна журналістка якось затягнула Таню в магазин брендового одягу, і коли Таня спокійно пройшла повз полиці, не витримала: «У тебе ж є гроші! Витрати їх на себе із задоволенням!» На що Таня відповіла: «Я не отримую задоволення, купляючи непотрібні речі».

      Так і не бачила насиченості кольорів, але подумала, що на все свій час, а він, час, – найкращий лікар. Але одного липневого дня вона таки налякалась.

      Того дня вона не побачила веселки. Люди дивились у височінь, захоплювалися красою кольорів, а Таня нічого не бачила, окрім сіро-блакитного неба. Вона пішла до окуліста, який виписав їй направлення до невропатолога, а через два тижні вже була на стаціонарному лікуванні. Маленька пухлина в мозку, начебто нічого особливого, але вона закрила перед Танею двері з табличкою «Життя». І немов під ногами з’явилась чорна бездонна яма, з якої віяло страхом і тихими жахіттями. Тихими, як її хвороба.

      Гнітила СКАЧАТЬ