Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Я зовсім забула. Йди сюди, я допоможу.

      Вона зняла з нього черевики, стягнула шкарпетки й відкинула їх убік.

      – Ось. Хіба це не прекрасно?

      Сміт порухав пальцями у холодній траві, невпевнено промовив:

      – Але воно ж живе?

      – Звісно ж, живе. Це справжня жива трава. Бен витрачає багато грошей, щоб підтримувати її такою. Спеціальні світильники коштують більше, ніж я заробляю за місяць. Тож пройдись і дозволь своїм ногам насолоджуватись цим.

      Сміт пропустив повз вуха більшість її промови, але зрозумів, що траву зроблено з істот і його запросили пройтись по них.

      – Ходити по істотах? – запитав він з недовірливим жахом.

      – Що? Чому ні? Це не пошкодить траву, вона спеціально призначена для килимів у будинках.

      Сміт нагадав собі, що водний брат поганого не порадить. З острахом, він обережно пройшовся килимом і зрозумів, що йому це подобається і що істоти не протестують. Він встановив свою чутливість до таких речей на той максимум, який тільки був можливий; його брат мав рацію, вони існують для того, щоб по них ходили. Він вирішив обійняти і вшанувати їх; це зусилля ледь нагадувало інакше – те, коли люди намагаються сприйняти переваги канібалізму – звичаю, що був для Сміта ідеально правильним.

      Джилл зітхнула.

      – Що ж, нам краще припинити гратися. Я не знаю, як довго ми будемо тут у безпеці.

      – Безпека?

      – Ми не можемо залишитися тут надовго. Саме у цю хвилину вони можуть перевіряти кожний вид транспорту, що покинув Центр.

      Вона спохмурніла і замислилась. Її квартира не варіант; це місце теж, до того ж Бен хотів забрати його до Джубала Гаршоу. Але вона не була знайома з Гаршоу і навіть не була впевнена, що той дійсно живе, за словами Бена, десь у Поконосі. Що ж, вона хоча б спробує це з’ясувати й сама зателефонує йому. Це був вибір без вибору: їй просто більше нікуди було йти.

      – Чому ти такий сумний, мій брате?

      Джилл відволіклася від думок і поглянула на Сміта. Боже, ця нещасна дитина навіть не знає, що щось не так! Вона доклала справжніх зусиль, щоб поглянути на все з його точки зору. Їй це не вдалося, але вона усвідомила, що він навіть не здогадується про те, що вони тікають від… Від кого? Від копів? Від керівництва лікарні? Джилл ще не до кінця розуміла, що накоїла і які закони порушила, – вона лише знала, що самотужки боролась проти об’єднаної волі Великих Людей; Володарів; тих, хто Ухвалював Рішення.

      Але як вона могла сказати Людині з Марса, проти кого вони виступили, якщо ще й сама цього не розуміла? Чи є на Марсі поліція? Розмови з ним більше нагадували їй перекрикування крізь ринву.

      Небеса, а чи є у них хоча б ринви на Марсі? Чи дощ?

      – Не забивай собі голову, – розсудливо промовила вона, – просто роби те, що я кажу.

      – Так.

      Це було незмінене, необмежене прийняття; внутрішня згода. Раптом у Джилл виникло відчуття, що він без СКАЧАТЬ