Час жити і час помирати.Люби ближнього свого. Тіні в раю (збірник). Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вдала, ніби не почула його. Вона тільки наддала ходи, зазираючи в мертвотні обличчя в’язнів.

      – Назад! Гей, ви! Жінко! Негайно! Прокляття, ви що, не чуєте?

      Лаючись, есесівець підбіг до них.

      – У чім річ? – запитав Гребер.

      – У чім річ?! Вам що, позакладало? Чи, може, ще щось?

      Гребер завважив ще одного есесівця. Це був обершарфюрер. Гребер не наважувався гукнути Елізабет; він знав, що вона не вернеться.

      – Ми тут дещо розшукуємо, – пояснив він есесівцю.

      – Що? Припинити розмови!

      – Ми тут загубили одну річ, брошку. Це був вітрильник з діамантами. Ми тут проходили вчора пізно ввечері й загубили. Може, ви бачили?

      – Що?

      Гребер повторив свою вигадку. Він бачив, що Елізабет обійшла вже майже половину в’язнів.

      – Тут нічого не знаходили, – заявив обершарфюрер.

      – Та він бреше, – сказав есесівець. – У вас є документи?

      Гребер мовчки подивився на нього. Він охоче затопив би йому в пику. Есесівець мав не більше двадцяти років. «Штайнбреннер, – подумав Гребер. – Гайні. Одним миром мазані».

      – У мене не просто документи, а дуже добрі документи, – відповів він нарешті. – Крім того, оберштурмбанфюрер Гільдебрандт, якщо це вас цікавить, мій щирий друг.

      Есесівець іронічно зареготав:

      – А ще що ти скажеш? Може, фюрер теж твій друг?

      – Фюрер ні.

      Елізабет була вже майже в самому кінці вервечки. Гребер неквапно дістав із кишені свідоцтво про одруження.

      – Ходімо до ліхтаря. Зможете прочитати ось тут? Підпис мого свідка! А дату бачите? Сьогодні! Є ще запитання?

      Есесівець втупив очі в папери. Обершарфюрер заглядав йому через плече.

      – Це підпис Гільдебрандта, – підтвердив він. – Мені він знайомий. Але ви все одно не маєте права ходити тут. Це заборонено. Ми не можемо нічого вдіяти. Жаль вашої брошки.

      Елізабет уже обійшла всіх.

      – Мені теж, – відповів Гребер. – Звичайно, коли це заборонено, ми далі не шукатимемо. Наказ є наказ.

      Він рушив навздогін Елізабет. Але обершарфюрер пішов поруч.

      – Можливо, ми ще знайдемо брошку. Куди її надіслати?

      – Гільдебрандтові, це буде найпростіше.

      – Гаразд, – сказав обершарфюрер з повагою. – Нічого не знайшли? – поцікавився він в Елізабет.

      Та вона вражено звела на нього очі, ніби щойно прокинулася.

      – Я розповів обершарфюрерові про ту брошку, яку ми тут загубили, – швидко сказав Гребер. – Якщо її знайдуть, то зразу ж перешлють Гільдебрандту.

      – Спасибі, – відповіла Елізабет здивовано.

      Обершарфюрер заглянув їй в очі й кивнув.

      – Можете на нас покластися. Ми лицарі СС.

      Елізабет кинула погляд на в’язнів. Обершарфюрер помітив це.

      – Якщо СКАЧАТЬ