Час жити і час помирати.Люби ближнього свого. Тіні в раю (збірник). Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ подивився йому вслід і озирнувся. Дорога до виходу була забита людьми.

      – Іди до дверей, – сказав він тихо. – Чекай там. Коли побачиш, що я скидаю кашкета, негайно біжи до Польмана. Ні про що не турбуйся, біжи негайно, а я прийду потім.

      Елізабет завагалася.

      – Іди! – повторив він нетерпляче. – Можливо, цей старий козел когось покличе. Не варто ризикувати. Чекай надворі.

      – Може, він просто хоче ще щось довідатись про мене.

      – Буде видно. Я йому скажу, що тобі стало недобре і ти на хвилину вийшла на повітря. Іди, Елізабет!

      Він стояв біля віконця і дивився їй вслід. Вона обернулася і посміхнулась. Потім зникла в натовпі.

      – Де фрейлейн Крузе?

      Гребер повернув голову. Службовець уже стояв на місці.

      – Вона зараз прийде. Усе гаразд?

      Службовець кивнув.

      – Коли ви маєте намір одружуватись?

      – Якомога швидше. У мене вже лишилося мало часу. Моя відпустка майже закінчилась.

      – Ви можете одружитися відразу, якщо хочете. Папери готові. Для солдатів усе робиться швидко й просто.

      Гребер побачив у руках чоловіка папери. Службовець усміхався. Гребер відчув, що сили покидають його. Несподівано йому стало душно.

      – Усе влаштовано? – запитав він і скинув кашкета, щоб витерти з обличчя піт.

      – Так, – підтвердив службовець. – А де ж фрейлейн Крузе?

      Гребер поклав кашкета на віконце. Спробував знайти поглядом Елізабет. Зал був переповнений людьми, і він її не бачив. Потім помітив на віконці свій кашкет. Він забув, що це був сигнал небезпеки.

      – Одну хвилинку, – швидко сказав він. – Я її зараз приведу.

      Він квапно почав пробиратися між людьми, сподіваючись наздогнати Елізабет на вулиці. Але коли підійшов до виходу, то побачив, що вона спокійно стоїть біля колони й чекає.

      – Слава Богу, ти тут! – зрадів він. – Усе гаразд, Елізабет.

      Вони повернулися назад. Службовець передав Елізабет папери.

      – Ви дочка медичного радника Крузе? – поцікавився він.

      – Так.

      Гребер затамував подих.

      – Я знав вашого батька, – сказав службовець.

      Елізабет здивовано звела на нього погляд.

      – Вам що-небудь відомо про нього? – спитала вона за мить.

      – Не більше, ніж вам. Ви про нього нічого не чули?

      – Ні.

      Чоловік надів окуляри. У нього були водянисто-блакитні короткозорі очі.

      – Сподіватимемось на краще. – Він подав Елізабет руку. – На все добре. Я взяв вашу справу на свою відповідальність і зробив усе сам. Можете одружуватися хоч сьогодні. Я можу для вас усе підготувати. Якщо хочете, хоч зараз.

      – Зараз, – сказав Гребер.

      – Сьогодні вдень, – промовила Елізабет. – Можна о другій дня?

      – Я це влаштую для вас. Вам СКАЧАТЬ