Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Метью, уважно дивлячись на мене і сьорбаючи з чашки.

      – Але якщо вона прибула з іншого часу, це означає, що… – почала було Франсуаза, ошелешено вирячивши очі. Але через мить вираз її обличчя став задумливий. Напевне, вона помітила зміну в мові та поведінці Метью.

      «Вона підозрює, що перед нею вже інший Метью», – стривожено подумала я.

      – Нам достатньо знати, що вона перебуває під покровительством мілорда, – жорстко мовив П’єр, і в його голосі прозвучало неприховане застереження. Він подав Метью кинджал. – І неважливо, що це означає.

      – Це означає, що я кохаю її, і вона мене також кохає, – сказав Метью, свердлячи поглядом свого слугу. – Що б я не говорив іншим, правда полягає саме в цьому. Зрозуміло?

      – Так, – відповів П’єр, хоча тон його голосу свідчив зовсім протилежне.

      Метью скинув запитальним поглядом на Франсуазу, і та неохоче кивнула, скорчивши невдоволену гримасу.

      Загорнувши мене в товстий лляний рушник, вона знову заходилася вдягати мене. Франсуаза не могла не помітити й інших міток на моєму тілі – ті, що я отримала впродовж того, здавалося, безконечного дня, який я провела в полоні у відьми Сату, а також шрами, які з’явилися пізніше. Однак вона більше не ставила мені запитань, а мовчки посадовила у крісло біля каміна й почала розчісувати гребінцем моє волосся.

      – А ця наруга сталася вже після того, як ви заявили про свою любов до цієї відьми, мілорде? – поцікавилася Франсуаза.

      – Так, – відповів Метью, чіпляючи кинджал на пояс.

      – Значить, її затаврував не маньясанг, – промимрив П’єр. – Він ужив давнє окситанське слово, що означало «вампір», буквально – пожирач крові. – Бо ніхто б не став наражатися на гнів де Клермонів.

      – Ні. То була інша відьма. – Хоча в кімнаті й було тепло, при цих словах я мимоволі здригнулася.

      – Утім, двоє маньясангів були неподалік і дозволили цьому трапитися, – похмуро мовив Метью. – І вони за це заплатять.

      – Що сталося, те сталося, – сказала я, не бажаючи розпалювати ворожнечу між вампірами. Попереду в нас і так було чимало проблем.

      – Якщо мілорд узяв тебе за дружину після того, як тебе затаврувала відьма, то це означає, що те тавро не має сили, – мовила Франсуаза, швидко й вправно заплітаючи моє волосся в тугі коси. Вона накрутила їх на моїй голові і сколола шпильками. – У цьому Богом забутому краї твоє прізвище, може, і Ройдон, але ми ніколи не забудемо, що ти належиш до родини Клермонів.

      Мати Метью колись попередила мене, що Клермони були як зграя. У двадцять першому сторіччі мене дратували зобов’язання та обмеження, обумовлені належністю до спільноти потойбічних істот. Однак тут, у 1590 році, мої магічні здібності були непередбачуваними, мої знання відьомського мистецтва практично неіснуючими, а моя найдавніша прародителька, судячи з історичних джерел, не з’явилася ще навіть на світ. Тут я могла покладатися лише на власний хист і на Метью.

      – У СКАЧАТЬ