Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ то я уже давно віддав би тебе у ярмо до якої-небудь хтивої вдовиці!

      «Старших за п’ятнадцятирічних дівчат? Удовиці?» Мені щойно виповнилося тридцять три.

      – Напевне, її чари завадили тобі піти до церкви цієї неділі. Що ж, мусимо подякувати дамі за те, що ти не став стукати лобом об підлогу, а сів на коня і приїхав сюди. Поза вершника природніша для тебе, аніж поза молільника, – додав Рейлі з густим, мов сметана, девонширським акцентом.

      Граф Нортумберлендський поклав виделку для підсмажування хліба на килимок і уважно поглянув на свого приятеля. А потім похитав головою і знову повернувся до свого заняття.

      – Вийди геть, потім знову увійди і спитайся у Метью про те, що нового сталося в його житті. І при цьому не забувай притримувати свого язика.

      – Не може бути! – Волтер роззявив рота й отетеріло витріщився на Метью. – Вона – твоя?..

      – Так, і має перстень на підтвердження цього факту, – відповів Метью і своєю довгою ногою, взутою в чобіт, посунув йому з-під столу стілець. – Сідай, Волтере, і попий пива.

      – Ти ж присягався, що ніколи не одружишся, – спантеличено мовив Волтер.

      – Без умовлянь не обійшлося.

      – Ще б пак! – Волтер Рейлі знову зупинив на мені свій оцінюючий погляд. – Шкода, що вона дісталася холоднокровній істоті. Я б не зволікав ані хвилини.

      – Діана знає про мою природу і нічого не має проти моєї, як ти кажеш, «холоднокровності». До того ж, це її, а не мене довелося вмовляти. Я покохав її з першого погляду, – пояснив Метью.

      Волтер зневажливо пирхнув.

      – Не будь таким циніком, мій старий друже. Стріла Купідона й тебе може вразити. – Сірі очі Метью блиснули пустотливим вогником, бо він явно знав, яке майбутнє чекає Волтера Рейлі.

      – Купідону доведеться трохи почекати зі своїми стрілами. Бо наразі я займаюся тим, що відбиваю ворожі наскоки королеви та адмірала. – Волтер кинув свого капелюха на сусідній стіл, де він ковзнув блискучою поверхнею дошки для гри в нарди і перервав гру, що була в самому розпалі. Невдоволено застогнавши, Волтер сів біля Генрі. – Здається, кожен прагне шматочка моєї шкури, але ніхто й пальцем не поворухне, щоб допомогти мені, допоки оця справа з колонією висить на моїй шиї. Так, ідея святкування річниці належить мені, однак ця жінка взяла й призначила мене церемоніймейстером, – сказав він із наростаючим гнівом.

      – А з Роаноука є якісь новини? – обережно поцікавився Генрі, подаючи Волтеру келих густого брунатного елю. У мене похололо в грудях від думки про авантюру Рейлі у Новому Світі, приречену на фіаско. Про наслідки події, яка мала статися в майбутньому, тут заговорили вперше, але явно не востаннє.

      – Минулого тижня Вайт повернувся до Плімута, бо його загнала додому погана погода. Йому довелося припинити пошуки своєї доньки та онуки. – Волтер зробив добрячий ковток пива і втупився поглядом поперед себе. – Одному лише Христу відомо, що з ними сталося.

      – Прийде СКАЧАТЬ