Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ для того, щоб збільшити привабливість цієї дівиці в очах потенційних клієнтів? Сподіваюся, пишні груди, лук та стріли – все при ній, як і личить богині, – мовив Марлоу, беручи зі столу аркуш паперу. – Пам’ятаєш оту Бесс із Блекфраєрса, яка наполягала, щоб ми звали її Афродітою, бо інакше не погоджувалася дозволити нам…

      – Діана – моя дружина, – урвав його Метью і, полишивши мене, швидко опинився біля Марлоу. Тепер його рука вже стискала не мої пальці, а комір драматурга.

      – Не може бути! – отетеріло мовив Марлоу.

      – Може. І це означає, що вона в цьому домі господиня, носить моє прізвище і знаходиться під моїм захистом. Зважаючи на все це – і, звісно, на нашу багаторічну дружбу – ані слова критики чи пліток, спрямованих проти її чесного імені, не мусить в майбутньому виходити з твоїх вуст.

      Я поворушила пальцями, щоб поновити їхню чутливість. Метью, розгнівавшись, стиснув їх так міцно, що втис обручку на третьому пальці моєї лівої руки глибоко в плоть, залишивши в ній глибокий червоний слід. Хоча діамант в центрі обручки й не був огранений, він все одно ловив тепло вогню в каміні. Цей перстень був несподіваним подарунком від Ізабо, матері Метью. Кілька годин тому – кілька сторіч тому? – Метью повторив слова стародавньої шлюбної церемонії і надягнув цей перстень мені на палець.

      Почулось торохтіння посуду, і в кімнаті з’явилися двоє вампірів. Один був худорлявий з експресивним обвітреним обличчям кольору лісового горіха, чорним волоссям та чорними очима. У руках він тримав велику пласку пляшку з вином та келих із ніжкою у формі дельфіна. Другим вампіром виявилася кістлява жінка, що несла тарілку з хлібом та сиром.

      – Ласкаво просимо додому, мілорде, – сказав чоловік, явно збентежений. Дивно, але через французький акцент мені було легше зрозуміти його. – Посланець сказав нам у четвер, що…

      – Мої плани змінилися, П’єре, – перервав його Метью і сказав, обернувшись до жінки: – Речі моєї дружини були втрачені під час подорожі, Франсуазо, а одіж так забруднилася, що я її спалив.

      Метью збрехав нахабно й упевнено, та, схоже, ані вампіри, ані Кіт йому не повірили.

      – Вашої дружини? – перепитала Франсуаза з таким самим французьким акцентом, як і в П’єра. – Але ж вона т…

      – Теплокровна, – закінчив за неї Метью, беручи з таці келих. – Скажи Шарлю, що йому доведеться годувати ще один рот. Діана щойно перенесла хворобу, і лікар прописав їй свіже м’ясо та рибу. Комусь доведеться сходити на базар, П’єре.

      П’єр закліпав очима.

      – Слухаю, мілорде.

      – А ще їй потрібна одежа, – зазначила Франсуаза, змірюючи мене оцінюючим поглядом. Метью кивнув, і вона пішла геть, а слідом за нею П’єр.

      – Що сталося з твоїм волоссям? – здивовано спитав Метью, тримаючи в руці солом’яно-русяве пасмо.

      – Ой, тільки не це, – пробурмотіла я. Замість мого звичного, до плечей, жовтавого волосся я несподівано набула червонясто-золотавих кучерів, що сягали мені аж до талії. СКАЧАТЬ