Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ в один і той самий момент. Ми вже змінили історію, самі того не бажаючи.

      – Був переддень Дня всіх святих, тому в її словах є певна рація, – погодився Хенкок, зайнявшись своєю накидкою. Струсивши з неї воду, він накинув її на сусіднє крісло, вивільнивши у зимне повітря запах весняної трави.

      – Хто ці люди, Метью? – пошепки спитала я, підходячи ближче, щоб краще роздивитися прибулих. Він обернувся і взяв мене за плечі, щоб я залишалася там, де й була.

      – Вони – мої друзі, – відповів мій чоловік, але його відчутне внутрішнє напруження змусило мене засумніватися в правдивості його слів.

      – Ну-ну. Вона – явно не привид, – сказав Хенкок, зазираючи Метью за плече – і моя плоть обернулася на кригу.

      Ясна річ, Хенкок та Гелоуглас були вампірами. Бо які інші створіння мали б такі велетенські габарити і таку кровожерну зовнішність?

      – І вона не з Честера, це однозначно, – задумливо мовив Гелоуглас. – Вона завжди так яскраво блимкотить?

      Хоча це слово й було незвичним, але в його значенні сумніватися не доводилося. Значить, я знову мерехтіла. Часом це траплялося, коли я гнівалася або зосереджувалася на якійсь проблемі. То було іще одним знайомим проявом відьмацьких здібностей, і вампіри з їхнім надприродно гострим зором легко помічали це слабке світіння. Відчувши себе не в своїй тарілці, я знову сховалася за Метью.

      – Цей номер не пройде, пані. Наш слух так само гострий, як і ваш зір. І ми чуємо, як ваша відьмина кров виспівує, наче пташка. – Похмуро зсунувши свої кущасті брови, Хенкок кисло поглянув на свого напарника. – Біда завжди подорожує в компанії з жінками.

      – Біда – вона не дурепа. Якби я мав можливість вибирати, то залюбки подорожував би з якоюсь жінкою, а не з тобою, – відказав русявий воїн і звернувся до Метью: – День був довгий і важкий, Хенкок намуляв свою дупу в сідлі й страшенно зголоднів. Якщо ти швидко не поясниш, чому в твоєму домі з’явилася відьма, то я не впевнений за її подальшу безпеку.

      – Напевне, це має якийсь зв’язок із Бервіком, – заявив Хенкок. – От бісові відьми. Завжди каламутять воду.

      Від слова «Бервік» мій пульс пришвидшився. Я пригадала цю назву. Із нею було пов’язане одне з найвідоміших відьомських судилищ на Британських островах.

      Я понишпорила в пам’яті, шукаючи дати. Напевне, той суд відбувся задовго до чи після 1590 року, інакше Метью не вибрав би цього відрізка часу для нашої подорожі в минуле. Але наступні слова Хенкока виштовхнули з моєї голови всі думки, хронологію та історію.

      – Із Бервіком або з якимось новим завданням, яке Метью отримав від Конгрегації і яке він хоче виконати нашими руками.

      – Конгрегація? – Марлоу звузив очі й підозріло поглянув на Метью. – Значить, це правда? Значить, ти – один із її таємничих представників?

      – Звісно, що правда! А як ти гадаєш – завдяки кому ти іще не висиш на гілляці, мій шановний Марлоу? – Хенкок окинув поглядом кімнату. – Тут є що-небудь СКАЧАТЬ