Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ змоги наслати закляття на його величність; її прикували ланцюгом до стіни й тримають без харчів та питва.

      Я різко опустилася в крісло.

      – Значить, це одна з обвинувачуваних? – спитав Гелоуглас, звертаючись до Метью. – Хотілося б, щоб ти відповів мені так, як оцій відьмі: таємниці, але не брехні.

      Метью відповів лише після тривалої паузи.

      – Діана – моя дружина, Гелоугласе.

      – Ти покинув нас у Честері заради якоїсь жінки? – із жахом у голосі спитав Хенкок. – Але ж ми мали зробити роботу!

      – Ти маєш звичку безпомилково хапатися за палицю не з того боку, Дейві, – сказав Гелоуглас, переводячи на мене погляд. – Кажеш, твоя дружина? – обережно спитався він. – Наскільки я розумію, ти вигадав про шлюб для того, щоб задовольнити допитливість звичайних людей і пояснити її присутність у твоєму домі, поки Конгрегація вирішує її долю?

      – Вона не лише моя дружина, – зізнався Метью, – вона – моя пара.

      Вампіри парувалися на все життя, якщо їх спонукала до цього інстинктивно виникаюча комбінація з симпатії, прив’язаності, пристрасного бажання та сексуального потягу. Й узи, утворені в результаті такого сполучення, могла розірвати лише смерть. Вампіри могли одружуватися багато разів, але більшість із них парувалися лише один раз у житті.

      Гелоуглас вилаявся, але лайка потонула в здивованих вигуках його напарника.

      – А його святість заявив, що доба чудес минулася, – скрикнув Хенкок удавано радісним голосом. – Нарешті Метью де Клермон знайшов собі пару. Але не звичайну непоказну жінку й не належним чином вишколену жінку-вампіра, яка добре знає своє місце. Такі нашому Метью не підходять. Якщо він уже вирішив осісти й зажити з однією жінкою, то це неодмінно має бути відьма. У такому разі, ми маємо тепер більше клопотів, аніж порядні мешканці Вудстока.

      – А що трапилося у Вудстоці? – спитала я Метью, насуплюючи брови.

      – Та нічого особливого, – невимушено відповів він. Але мене більше цікавило, що скаже кремезний блондин.

      – У якоїсь старої шкапи у базарний день сталися корчі та конвульсії. І вони винуватять у цьому вас. – Гелоуглас оглянув мене з ніг до голови, немов намагаючись збагнути – як же хтось настільки непоказний міг накоїти стільки лиха.

      – То була вдовиця Бітон, – сказала я, затамувавши подих.

      Поява Франсуази та Шарля перервала подальшу розмову. Франсуаза принесла духмяний імбирний хліб та присмачене спеціями вино для теплокровних. Кіт (завжди охочий поласувати вмістом харчового льоху Метью) та Джордж (трохи зеленуватий після вчорашніх потрясінь) заходилися наминати те, що подала їм Франсуаза. Обидва мали вигляд театралів, що з нетерпінням чекають на початок другої дії.

      Шарль, чиїм завданням було харчувати вампірів, приніс невеликий глечик зі срібними ручками та три високі скляні келихи. Червона рідина, яку вони містили, була темнішою та густішою за будь-яке вино. Хенкок зупинив Шарля на півдорозі до господаря дому.

      – Я СКАЧАТЬ