Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ її.

      – Добре. – Удовиця Бітон простягнула до мого обличчя свої вузлуваті пальці. Коли вони торкнулися моєї плоті, безпомилково знайома хвиля енергії прокотилася поміж нами. Стара аж підстрибнула.

      – Ну, і що? – суворо спитав Метью.

      Удовиця Бітон опустила руки на коліна й вчепилася ними в торбочку з грошима. На якусь мить мені здалося, що вона ось-ось пожбурить її назад. Але стара швидко відновила своє самовладання.

      – Я так і знала. Ця жінка – ніяка не відьма, володарю Ройдон. – Вона сказала це рівним байдужим голосом, трохи пискливішим, ніж раніш. У моїх грудях піднявся приплив огиди й заповнив мій рот гірким присмаком.

      – Якщо ви так гадаєте, то ви не маєте такої сили, яку приписують вам мешканці Вудстока, – відказала я.

      Удовиця Бітон обурено випрямилася в кріслі.

      – Я – поважна й шанована цілителька, знавець трав, що лікують чоловіків та жінок від усіляких хвороб. Володар Ройдон знає про мої здібності.

      – Це – відьомське ремесло. Але наші одноплемінники мають також інші таланти, – обережно зауважила я. Метью боляче стиснув мені лікоть – мовчи, мовляв.

      – Мені нічого не відомо про такі таланти, – скоромовкою заперечила вона. Стара баба була впертою, як моя тітка Сара, і поділяла її презирство до таких відьом, як я, котрі мали здатність керувати стихіями, не вивчаючи для цього відьомських традицій. Сара знала призначення кожної трави та рослини й чудово пам’ятала сотні заклинань, але цього замало, аби бути справжньою відьмою. Удовиця Бітон знала це, хоча визнавати не хотіла.

      – Ясна річ, для визначення міри здібностей цієї жінки існує іще якийсь спосіб, окрім звичайного дотику. І така відьма, як ви, має знати ці способи, – виклично сказав Метью злегка глузливим тоном. Удовиця Бітон на мить розгубилася, зважуючи в руці торбочку. Насамкінець її чималенька вага переконала прийняти виклик. І вона опустила торбинку до кишені, що ховалася серед численних спідниць.

      – Існують різні мірила для визначення, чи є хто-небудь відьмою. Декотрі з них ґрунтуються на промовлянні молитви. Якщо істота спотикається об слова і хоча б на мить завагається, то це ознака того, що диявол десь поблизу, – сказала стара, надаючи своєму голосу таємничого звучання.

      – Дияволу у Вудстоці тісно й незатишно, вдовице Бітон, – зауважив Том. Він сказав це тоном батька, який переконує дитинча, що під ліжком у нього не сховалася потвора.

      – Диявол повсюди, пане. Ті, хто так не вважають, стають жертвами його лиховісних хитрощів.

      – Це – людські байки, призначені налякати забобонних та слабких розумом, – відмахнувся від неї Том.

      – Тільки не зараз, Томе, припини, – пробурмотів Волтер.

      – Існують також інші ознаки, – озвався Джордж, із готовністю ділячись власними знаннями. – Диявол таврує відьму як свою власність шрамами та плямами.

      – І то правда, пане, – погодилася вдовиця Бітон. – І мудрі люди знають про це і шукають СКАЧАТЬ