Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Сповідь відьом. Тінь ночі - Дебора Гаркнесс страница 13

СКАЧАТЬ пальцями волосся. – Ви пригадуєте, коли ми востаннє обговорювали ідею Джордано Бруно про безкінечну кількість світів, не обмежених простором та часом?

      Чоловіки обмінялися здивованими поглядами.

      – Я не впевнений, – обережно почав Генрі, – чи ми розуміємо, куди ти хилиш.

      – А туди, що Діана – з Нового Світу. – Метью на мить замовк, і це дало можливість Марлоу обвести тріумфальним поглядом кімнату. – Із прийдешнього Нового Світу.

      Запала тиша, і очі всіх присутніх прикипіли до мене.

      – Вона ж казала, що походить з Кембриджа, – отетеріло зауважив Волтер.

      – Не з того Кембриджа. Мій Кембридж знаходиться у штаті Масачусетс. Від напруження та довгого мовчання мій голос заскрипів, як немазане колесо.

      Я прокашлялася. – Поселення утвориться на північ від Роаноука через сорок років.

      Кімната вибухнула вигуками, і на мене з усіх боків посипалися запитання. Гарріот невпевнено простягнув руку і з деяким острахом торкнувся мого плеча. Коли його палець відчув тіло, він відсмикнув руку з невдаваним подивом.

      – Я чув про істот, здатних примушувати час підкорятися їхній волі. Сьогодні видатний день, правда ж, Кіте? Чи міг ти коли-небудь уявити, що стрінеш прялю часу? Нам слід бути з нею обачними, бо можемо потрапити до її тенет і збитися зі шляху.

      – А що ж вас сюди привело, господине Ройдон? – прорізався крізь гамір низький голос Волтера.

      – Батько Діани був ученим, – відповів Метью замість мене. Усі зацікавлено загомоніли, але помахом руки Волтер їх вгамував. – І її мати також. Обоє належали до відьмацького роду й загинули за таємничих обставин.

      – У цьому ми з вами схожі, Д-д-діано, – сказав Генрі, здригнувшись. Та не встигла я спитати, що він мав на увазі, як Волтер махнув рукою Метью – продовжуй, мовляв.

      – У результаті її освітою як відьми ніхто не займався, – продовжив Метью.

      – Така відьма – легка здобич, – нахмурився Кіт. – А чому ж у цьому прийдешньому Новому Світі так мало приділяється уваги вихованню відьом?

      – Мої потенційні магічні здібності й моя багата родинна історія нічого для мене не важили. Мусите розуміти, як почувається людина, котра бажає вийти за рамки своїх вроджених обмежень. – Із цими словами я глянула на Кіта, сподіваючись знайти у нього якщо не співчуття, то розуміння, але той відвернувся.

      – Невігластво – непростимий гріх, – сказав він, нервово посмикуючи шматочок червоного шовку, що вибивався із одного з численних розрізів його чорного камзола.

      – А невірність й віроломство – також, – обірвав його Волтер. – Продовжуй, Метью.

      – Може, Діану й не навчили бути відьмою, але вона – далеко не невіглас. Вона – теж науковець, – гордо заявив Метью. – І предметом її пристрасті є алхімія.

      – Дами-алхіміки – це все одно, що кухонні філософи, – пирхнув Кіт, – бо вони більше цікавляться покращенням кольору СКАЧАТЬ