Мер сидить на смерті. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

      – Це все привиди. Вони з нами повсякчас. Просто… не даються чути… А зараз… Хіба ви не розумієте, що ми не самі? – запитав Безрукий.

      Юрій Змієборець намагався вловити ритм дійсності. Зробивши декілька довгих вдихів-видихів, він запитав:

      – Як повернутися до нормального життя?

      – Не маю жодного поняття, – зізнався Лев. – Життя підказує поступово. Ось мене, приміром, зараз цікавить, на чому ви сидите?

      Юрій Данилович зіскочив з крісла. Подивився на свіжу вм’ятину від своїх сідниць. Відсунув крісло, глянув на підлогу, під стіл. Знову взявся за крісло. Обстежив від ніжок і до спинки. Звичайне, трохи протерте, зручне крісло… Ні більше ні менше.

      Безрукий не зводив очей з міського голови.

      – Що? – запитав мер у цих очей. – Крісло як крісло… Де та смерть?..

      – Якщо ви не проти, я поділюся з вами деякими здогадами. Бо маю досвід, як розгадувати зашифровані послання з іншого світу.

      – Яке там «проти»? – обурився мер. – Ви зараз тут для того, щоб я щось зрештою зрозумів! І міг контролювати ситуацію… Або схибнувся остаточно… – докинув приречено.

      – Але спочатку декілька навідних запитань. Ви щось знаєте про душу Львова?

      – Знаю! Лише те, що вона є…

      – Звідки?

      – Відчуваю…

      – Цього мало… – Безрукий міркував, з чого почати. – Отже, ми маємо застереження від привида ката, від мага, від дивної жінки про те, що ви сидите на смерті… Сон, де вас тероризує смерть і де дракон випиває річку… Схоже, Полтву, на якій стоїть Львів… Слова мага Наума Чортополоха, що привиди хочуть вкрасти душу Львова. Все?

      – Ні… – Юрій Данилович боровся сам із собою. Швидше, із здоровим глуздом, який наказував йому мовчати.

      – Якщо ви будете від мене приховувати деталі – у нас нічого не вийде. Самотужки у справі з привидами перемогти неможливо. Самостійно можна лише збожеволіти…

      – Два роки тому у Львові побував один з чаклунів, який брав участь у «Битві екстрасенсів». Чули про таку передачу?

      – Чув… І що?

      – Так от. Він досліджував енергетику Львова. Побував у старих церквах, музеях, будинках, вилазив на Високий Замок, тиждень товкся тут, у ратуші…

      – І що? – Безрукий забув, що перед ним сам мер! «Щокав» до нього, як до якогось пацана.

      – Він повідомив, що Львів поглинає темряву… Що темні сили пищать тут на кожному кроці, скуті світлом… І що гряде велика змова темряви проти Львова – місто хочуть умертвити!.. – Мер зблід. – Утопити!.. – додав він. – Так, чаклун сказав «утопити»… – промимрив ледь чутно. – Як уві сні…

      – Ну, сон – це не документ, – мовив Безрукий. – Давайте про змову. Коли вона має відбутися? Казав щось про це ваш чаклун?

      – Казав, – відповів мер. – 15 квітня 2015 року… Тобто вчора…

      Безрукий скуйовдив свої кучері.

СКАЧАТЬ