Мер сидить на смерті. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на його обличчі, натягнули канат і почали перетягувати: хто – кого? – Але все по порядку… Тоді ви зрозумієте, чому я казав вам, що здурів… І пересвідчитеся, що я з вас не кепкував… – Мер запросив гостя сісти. Як і обіцяв, почав готувати каву. Її запах трохи перебивав холодну моторошність, що витала в кабінеті.

      – Так… – Безрукому наче заклинило язика. Мізки буксували, як старий комп’ютер.

      Мер чекав, що вчений ще докине кілька слів. А коли збагнув, що чекання марне, заговорив сам. Був схвильований і цього не приховував.

      Юрій Змієборець детально розповів сон, в якому у нього намагалися викрасти душу і ледь не втопили… Розказав про розпатлану жінку, що попередила його «про сидіння на смерті». Згадав про вранішній візит Лева, після якого він полегшено зітхнув, бо виплутуватися з чортівні вдвох набагато веселіше.

      – Якщо нереальні події повторюються не лише у моїй голові, а ще й у головах інших, – це вже не божевілля, правда?

      Безрукий, загартований злиднями у дитячому будинку, знав, як змусити мізки працювати. Він пообіцяв їм на вечір шоколад з горіхами. Від того в роті з’явилася слина і завівся язик. Дар мови було успішно реанімовано.

      – Не факт, – відповів він тепер уже упевнено.

      – Тобто?.. – Міського голову така відповідь не влаштовувала.

      – Це може означати, що божевілля прагне стати реальністю…

      – І що, цьому можна запобігти?

      – Так. – Безрукий зробив тривалу паузу. – Прийняти нову реальність.

      – А це значить, що я сиджу на смерті і що привиди хочуть украсти у Львова душу?

      – Атож.

      – Тоді я нічого не розумію…

      – Все ви розумієте, Юрію Даниловичу, – втішив мера Лев. – Просто ваш теперішній земний досвід не дозволяє цього прийняти.

      – А як бути?

      – Не знаю… Переконаний лише в одному, що «бути» – треба ще заслужити… Сидіти склавши руки – не поможе… Можна, правда, ще молитися, щоб те, що зараз із нами відбувається, виявилося наївними масовими галюцинаціями. Повірте, я маю досвід спілкування з привидами. Я ж Безрукий… У прямому і переносному значенні. – Лев показав свою покалічену, обрубану руку.

      Мер підскочив на кріслі, як на гойдалці. Перебрав папери на столі. Потім попорпався в тумбі.

      – Ось, знайшов нарешті! – І він простягнув папір Левові: – Почитайте…

      Лев повертів аркуш у руках, сказав здивовано:

      – Тут же нічого не написано. Що я маю читати?..

      Змієборець нервово вихопив папір із рук нахабного вченого. Пробіг по ньому очима.

      – Ви з мене глузуєте? – запитав з притиском.

      – Мені зараз, проти ночі, не до глузувань. Просто я здогадуюсь…

      – Які здогади? – скипів мер. – Тут чорним по білому написано. Слухайте… – Змієборець почав читати: – «Дякую. Ваші знання допомогли мені злетіти. З повагою, Привид безрукого ката. PS. Передайте вітання Левові Безрукому».

      – Я СКАЧАТЬ