Куди приводять мрії. Ричард Метисон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ каміном. Я сів поруч із нею. Навіть не ворухнулася. Марно я пробував гладити її по голові. Вона міцно спала. Контакт перервався, і я не знав чому.

      Пригнічено зітхнувши, я встав і пішов до нашої спальні. Двері були відчинені, і я увійшов.

      Енн лежала на ліжку, Ричард сидів поруч із нею.

      – Мамо, чому ти не можеш хоча б припустити можливість, що це міг бути тато? – запитував він. – Перрі присягається, що він був там.

      – Давай більше не будемо говорити про це, – сказала вона.

      Я бачив, що вона знову плакала. Її очі почервоніли, шкіра навколо них набрякла.

      – Хіба це так неможливо? – спитав Ричард.

      – Я не вірю в це, Ричарде, – відповіла вона. – От і все.

      Побачивши вираз його обличчя, вона додала:

      – Перрі може мати певну силу, я цього не спростовую. Але він не переконав мене, що після смерті щось існує. Я знаю, що ні, Ричарде. Я знаю, що твій батько пішов, і ми маємо…

      Вона не договорила – голос зірвався на схлип.

      – Будь ласка, давай не будемо більше про це, – прошепотіла вона.

      – Вибач, мамо. – Ричард опустив голову. – Я лише намагався допомогти.

      Вона взяла його праву руку, потримала її трохи, ніжно поцілувала і притисла до своєї щоки.

      – Я знаю це, – тихо сказала вона. – Це було дуже мило з твого боку, але…

      Вона змовкла і заплющила очі.

      – Він помер, Ричарде, – промовила вона за кілька секунд. – Його більше немає. Ми нічого не можемо з цим вдіяти.

      – Енн, я тут! – крикнув я.

      У безсилому гніві я озирнувся. Невже нічого не можна зробити, аби дати їй знак? Я намагався брати речі з комоду, але марно. Я вп’явся очима в маленьку скриньку, намагаючись зусиллям волі зрушити її з місця. Після тривалих зусиль вона ворухнулась, але ця спроба цілковито виснажила мене.

      – Боже мій! – Я пішов з кімнати засмучений і попрямував далі по коридору, а тоді, підкорюючись імпульсу, розвернувся й пішов до кімнати Йєна. Двері в нього були зачинені. Не бозна-що, як любить казати Ричард. За мить я пройшов крізь них і раптом з огидою усвідомив: я привид.

      Йєн сидів за столом і з похмурим обличчям робив уроки.

      – А ти мене чуєш, Йєне? – спитав я. – Ми завжди були близькі, ти і я.

      Він далі займався. Я намагався погладити його по голові. Звісно, нічого не вийшло. Я застогнав з розпачу. Що мені було робити? Я досі не міг примусити себе забратися звідси. Горе Енн тримало мене.

      Я був у пастці.

      Відвернувшись від Йєна, я покинув його кімнату. За кілька метрів по коридору я перетнув зачинені двері кімнати Марі. Зараз я сам собі був огидний. Проникнення крізь двері було для мене чимось на кшталт низькопробного розіграшу.

      Марі сиділа за столом і писала листа. Я підійшов ближче і стояв, дивився на неї. Вона така гарна дівчинка, Роберте, висока, білява, граційна. А ще талановита. В неї гарний співочий голос, і вона чудово тримається на сцені. Вона сумлінно навчається у Школі драматичних мистецтв, готуючись СКАЧАТЬ