Куди приводять мрії. Ричард Метисон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Хочете щось повідомити вашій дружині? – вів далі Перрі.

      – Будь щаслива, – промимрила істота.

      – Він каже: будьте щасливою, – переказав Перрі.

      З придушеним стогоном Енн підхопилася з місця й вибігла з кімнати.

      – Мамо! – Йєн кинувся слідом за нею.

      – Не розривайте коло! – запротестував Перрі.

      Марі, розсерджена, піднялася з місця.

      – Коло не розривати? Ви… ідіот! – і вибігла слідом за Йєном.

      Я глянув на опудало, що стирчало посеред вітальні, мов побляклий манекен з очима кататоніка.

      – Чорти б тебе взяли! – прошипів я. Потім швидко наблизився до нього.

      Вхопившись за нього, я, на неприємний подив, відчув дотик його тіла. Воно було мертве й холодне.

      Мною оволоділа відраза, адже істота вчепилася мені в руки, стиснувши їх своїми крижаними пальцями. Я скрикнув, мов поранений, і почав вириватись від неї. Я бився з власним трупом. Уяви, Роберте: моє мертве обличчя в сантиметрах від мене, мої мертві очі, що витріщаються на мене…

      – Забирайся геть! – кричав я.

      – Геть, – тупо повторювало воно.

      – Йди до біса! – волав я.

      – До біса, – бурмотіло воно.

      Нарешті, переляканий, ледь стримуючи нудоту, я вивернувся з його задубілих пальців.

      – Обережно, він падає! – скрикнув Перрі.

      І раптом опустився на подушку крісла, в якому сидів.

      – Він зник, – прошепотів Перрі.

      Так і було. Щойно я вивільнився від цього опудала, воно почало валитись у мій бік, а тоді розтануло в повітрі в мене на очах.

      – Щось штовхнуло його, – сказав Перрі.

      – Заради Бога, Перрі, – голос Ричарда тремтів.

      – Можна мені ковток води? – спитав Перрі.

      – Ви казали, що ми його побачимо.

      – Ковток води, Ричарде? – знову попросив Перрі.

      Коли Ричард встав і пішов до кухні, я уважно придивився до Перрі. Що з ним було не так? Як він міг бути настільки близьким до істини, а потім так помилятися?

      Я обернувся до кухні, почувши, як відкорковують пляшку питної води «Спарклетт».

      «Як взагалі сталося, що Ричард зв’язався з Перрі? – думав я. – Знаю, він хотів як краще, але тепер стало гірше, ніж будь-коли».

      Розвернувшись, я сів поруч із Перрі.

      – Послухай, – сказав я.

      Він не ворухнувся. Так само сидів, зсутулившись. Він мав нездоровий вигляд. Я потягнувся до нього й торкнувся його руки, але він не зреагував.

      – Перрі, що з тобою не так? – спитав я.

      Він неспокійно здригнувся. У мене з’явилась ідея, і я повторив запитання подумки.

      Він насупився.

      – Іди геть від мене, – буркнув він. – Усе скінчено.

      – Скінчено? – Якби я міг придушити його, я б це зробив. – Як щодо моєї дружини? Для неї теж усе скінчено?

      Запам’ятавши ці слова, я подумки повторив їх.

      – СКАЧАТЬ