Знедолені. Виктор Гюго

Чтение книги онлайн.

      У двері тихо постукали.

      – Заходьте, – сказав він.

      Це прийшла сестра Симпліція.

      Вона була бліда, з почервонілими від сліз очима, свічка тремтіла в її руці.

      Жан Вальжан написав кілька рядків на аркуші паперу і віддав записку черниці, сказавши:

      – Сестро, це ви передасте священикові.

      Він не згорнув аркуша. Сестра глянула на написане.

      – Можете прочитати, – сказав Жан Вальжан.

      Вона прочитала: «Я прошу пана кюре розпорядитися всім, що я тут залишаю. Прошу сплатити судові видатки в моїй справі й поховати жінку, яка сьогодні померла. Решту – біднякам».

      – Чи не хотіли б ви, пане мер, востаннє глянути на ту бідолашну? – ледь чутно пробелькотіла сестра.

      – Ні, – сказав він. – За мною погоня, і якби мене схопили біля неї, це потривожило б її спокій.

      Тільки-но він договорив, як на сходах загупали важкі кроки; і водночас почувся крикливий голос воротарки.

      – Ні, добродію, Богом присягаюся, що сюди не заходила жодна душа, я ж бо й на хвилину не відлучалася від дверей!

      – Одначе в кімнаті світиться, – відповів чоловічий голос.

      Вони впізнали голос Жавера.

      Кімната була розташована так, що двері, відчиняючись, прикривали правий куток. Жан Вальжан дмухнув на свічку і став у той куток.

      Сестра Симпліція впала навколішки біля столу.

      Двері відчинилися.

      Увійшов Жавер.

      З коридора долинув гомін кількох голосів і запевняння воротарки.

      Черниця не підвела очей. Вона молилася.

      Її свічка стояла на каміні й відкидала дуже тьмяне світло. Жавер побачив сестру й розгублено спинився на порозі.

      Згадаймо, що Жавер глибоко шанував усяку владу. Причому це був характер цілісний, який не знав ні сумнівів, ні вагань. І не дивно, що влада церкви була для нього найавторитетнішою владою. У його очах священик не міг помилитися, а черниця – вчинити бодай найменший гріх.

      Побачивши сестру, він хотів був піти геть.

      Але не менш сильне почуття службового обов’язку штовхало його в протилежному напрямку. Тому він не пішов відразу, а зважився на запитання.

      Перед ним була сестра Симпліція, яка не збрехала жодного разу в житті, і Жавер це знав.

      – Сестро, ви одна в кімнаті? – запитав він.

      То була жахлива мить, протягом якої бідолашна воротарка мало не знепритомніла.

      Сестра підвела очі й відповіла:

      – Так.

      – Пробачте, що турбую вас, – провадив Жавер, – але це мій обов’язок, бо ми розшукуємо злочинця на ім’я Жан Вальжан, який щойно втік із в’язниці. Ви не бачили цієї особи?

      – Ні, – відповіла сестра.

      Вона збрехала. Вона збрехала двічі підряд, не вагаючись, як людина, що вирішила принести СКАЧАТЬ