Знедолені. Виктор Гюго

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з його відсутності й зникнути. Отож він стиснув у руці свого кийка, тримаючи його за нижній, тонший кінець і прихилився до одвірка, не зводячи погляду з Жана Вальжана.

      Жан Вальжан сперся ліктем на бильце ліжка, опустив голову і втупив погляд у Фантіну, нерухому й випростану. Безмовний, заглиблений у себе, він у ці хвилини, здавалося, забув про все на світі. Його обличчя й поза виражали одну тільки невимовну жалість. А потім він нахилився над Фантіною й тихо заговорив до неї.

      Що він їй казав? Ніхто на світі цього не чув. Можливо, їх чула смерть? Але сестра Симпліція, єдиний свідок тих подій, розповідала потім, що коли Жан Вальжан щось прошепотів на вухо Фантіні, вона помітила, як щаслива усмішка проступила на блідих губах мертвої і зблиснула в потьмянілих зіницях, сповнених подиву перед таємницею могили.

      Жан Вальжан узяв обома руками голову Фантіни й поклав на подушку, зав’язав поворозки на комірі її сорочки і прибрав волосся під чепчик. Потім закрив їй очі.

      Обличчя мертвої в ту мить, здавалося, просвітліло. Фантінина рука звісилася з ліжка. Жан Вальжан опустився навколішки, обережно підняв цю руку й поцілував.

      Потім випростався й обернувся до Жавера.

      – Тепер я у вашому розпорядженні, – сказав він.

      5. По небіжчиці й могила

      Жавер відпровадив Жана Вальжана до міської в’язниці.

      Арешт пана Мадлена вразив і приголомшив жителів Монтрея-Приморського. На превеликий жаль, ми не можемо приховати, що після слів: «Це колишній каторжник», – усі відвернулися від нього. Менше ніж за дві години люди забули про добро, яке він зробив, і він став для них тільки «каторжником».

      Ось так розвіявся в Монтреї-Приморському привид, званий паном Мадленом. На все місто тільки троє або четверо людей зберегли добру пам’ять про нього – і серед них стара воротарка, яка прислуговувала йому.

      Надвечір того самого дня ця достойна бабуся сиділа у своїй комірчині, розгублена й засмучена. Фабрика була зачинена від самого ранку, ворота на засуві, на вулиці – жодної душі. В усьому будинку тільки й людей було, що сестра Перпетуя та сестра Симпліція, які читали молитви біля тіла Фантіни.

      Близько тієї години, коли пан мер мав звичай повертатися додому, поважна жінка машинально підвелася, дістала з шухляди ключ від Мадленової кімнати і свічник, яким він присвічував собі, коли підіймався сходами. Ключ воротарка повісила на цвях, де він його звичайно брав, а свічник поставила поруч. Потім знову вмостилася на стілець і поринула у свої думки. Старенька проробила все це цілком бездумно.

      Тільки години через дві вона отямилась від своєї задуми і вигукнула:

      – О Господи! А я ж почепила його ключ на цвях!

      У цю мить віконечко комірчини прочинилось, у отвір просунулася чиясь рука, взяла ключ та свічник і запалила свічку від лойового каганця, який горів на столі.

      Воротарка підвела погляд і завмерла з розкритим ротом, придушивши готовий вихопитися з горла крик.

      Вона СКАЧАТЬ