Знедолені. Виктор Гюго

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ стояв так, ніким не помічений, близько хвилини. Аж раптом Фантіна підвела очі, побачила його і змусила обернутись пана Мадлена.

      У ту мить, коли погляд Мадлена зустрівся з поглядом Жавера, Жаверове обличчя стало жахливим, хоч він і не ворухнувся, не зрушив з місця, не ступив і кроку. Жодне людське почуття не буває таким страхітливим, як радість.

      То було обличчя демона, який з’явився по душу грішника.

      4. Законна влада поновлює свої права

      Фантіна більш не бачила Жавера від того дня, коли пан мер визволив її з лабет цього чоловіка. Тепер вона не сумнівалася, що він прийшов по неї. Вона не могла дивитись на те жахливе обличчя, їй перехопило подих, вона затулилась долонями і закричала з мукою в голосі:

      – Пане Мадлен, врятуйте мене!

      Жан Вальжан – віднині ми називатимемо його тільки так – підвівся й лагідно сказав Фантіні:

      – Заспокойтеся. Він прийшов не по вас. – І, звертаючись до Жавера, мовив: – Я знаю, чого вам треба.

      – Ходімо, швидше! – прогарчав Жавер.

      Він навіть порушив букву закону й не пред’явив ордера на арешт. Він вважав Жана Вальжана своїм особистим супротивником, невловним і таємничим, який вислизав із його чіпких обіймів ось уже п’ять років. Отож сьогоднішній арешт був для нього просто щасливим кінцем тривалого полювання.

      На крик Жавера Фантіна знов підвела очі. Але пан мер був із нею. Чого їй боятися?

      І раптом вона побачила таке, що не могло привидітися їй навіть у гарячковому маренні. Вона побачила, як поліційний шпиг Жавер ухопив пана мера за комір. Вона побачила, як пан мер похилив голову. Їй здалося, що світ обвалюється.

      Жавер і справді вхопив Жана Вальжана за комір.

      – Пане мер! – зойкнула Фантіна.

      Жавер зареготав, вищиривши зуби в страхітливій гримасі.

      – Нема тут ніякого пана мера!

      Жан Вальжан не пробував скинути руку, яка тримала його за комір редингота. Він почав:

      – Жавер…

      – Для тебе я «пан інспектор», – урвав його Жавер.

      – Пане інспектор, – сказав Жан Вальжан, – я хотів би поговорити з вами віч-на-віч.

      – Голосно! Говори голосно! – відповів Жавер. – Зі мною не шепочуться!

      Жан Вальжан повернувся до нього обличчям і проговорив поквапно й дуже тихо:

      – Дайте мені три дні! Тільки три дні, щоб я міг привезти дитину цієї бідолашної жінки! Я заплачу, скільки буде треба. Ви поїдете зі мною, якщо захочете.

      – Ти смієшся з мене! – прогарчав Жавер. – Просиш три дні, щоб накивати п’ятами! Мовляв, я поїду по дитину цієї дівки! Ха-ха! Ну й спритник!

      Фантіна затремтіла всім тілом.

      – По мою дитину! – закричала вона. – То моя дитина не тут? Сестро, скажіть мені, де Козетта? Я хочу бачити свою дівчинку! Пане Мадлен! Пане мер!

      Жавер тупнув ногою.

      – І СКАЧАТЬ