Знедолені. Виктор Гюго

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – І совість, – докинув єпископ.

      – Це одне й те саме. Совість дорівнює тим знанням, якими людина наділена від природи.

      Монсеньйор Б’єнвеню слухав із подивом – нічого подібного він ніколи не чув.

      – Що стосується Людовіка Шістнадцятого, то я сказав: «Ні». Я не вважаю, що мені дано право вбивати людину. Але знищити зло – мій обов’язок. Голосуючи за республіку, я голосував за братерство, за мир, за світанок! Я допомагав викорчовувати забобони й темряву. Коли розвіється темрява й забобони, люди побачать світло. Тому ми й знищили старий лад.

      – Ви його знищили. Може, іноді нищити й корисно. Але я боюся нищення, на яке людину штовхає гнів.

      – Справедливий гнів – це елемент прогресу, єпископе. Хай там що кажуть, а французька революція стала для людства найбільшим кроком уперед від часів пришестя Христа. Вона мала свої вади, звичайно, але мета її висока. Вона визволила приховані сили суспільства. Вона пом’якшила звичаї. Вона стала джерелом заспокоєння, втихомирення, світла. Завдяки їй землю омила хвиля цивілізації. Вона принесла добро.

      Єпископ не стримався, щоб не прошепотіти:

      – Та невже? А терор дев’яносто третього року?

      З майже зловісною урочистістю вмирущий випростався на стільці і, напружуючи останні сили, вигукнув:

      – Он ви про що! Терор дев’яносто третього! Півтори тисячі років згущувалися хмари. Через п’ятнадцять століть нарешті вдарила гроза. І вас дивує, що прогуркотів грім?

      Єпископ відчув легке збентеження. Проте здаватися не хотів.

      – Суддя виступає від імені правосуддя, – сказав він. – Священик – від імені милосердя, яке, власне, є вищим ступенем того ж таки правосуддя. Удар грому не повинен разити сліпо.

      І додав, пильно дивлячись на співрозмовника:

      – За що замучили Людовика Сімнадцятого?

      Член Конвенту простяг руку і вхопив єпископа за лікоть:

      – Людовика Сімнадцятого? Подумаймо. Кого ви оплакуєте? Невинне дитя? Що ж, тоді я ладен плакати разом із вами. Чи спадкоємця трону? В такому разі я поміркую. Мені не менше жаль невинного хлопчика, якого підвісили під пахви на Гревській площі і який помер мученицькою смертю тільки за те, що він – брат Картуша,[4] ніж правнука Людовіка П’ятнадцятого, теж невинного хлопчика, замученого у в’язниці тільки за те, що він був правнук Людовика П’ятнадцятого.

      – Мені не подобається таке зіставлення імен, – сказав єпископ.

      – Кого, ви вважаєте, я цим принизив? Картуша? Чи Людовика П’ятнадцятого?

      Запала мовчанка. Єпископ уже розкаювався, що прийшов сюди, але водночас відчував, як щось похитнулось у його душі.

      Член Конвенту заговорив знову:

      – Я бачу, добродію священик, ви не любите грубої правди. А Христос її не цурався. Він брав бича й виганяв митарів із храму. Його бич був вісником грубої правди. Коли він вигукнув: «Sinite parvulos!»СКАЧАТЬ