Жовтий князь. Василь Барка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ додано: про штучно завищені плани хлібозаготівель, які неможливо виконати після ліквідації значної частини продуктивного населення.

      А потім висновок, що приречено села на десять недійсних відсотків, до кінця; з ними трудно сам актив придержати на межі голоду, а решта…

      «Ця директива – смертний присуд для трудового селянства, я не можу…»

      Вичитавши запис секретаря, Мирон Данилович присуджує:

      – По-своєму чесний був.

      – І як посвідчився! – сказав рахівник. – Другий би село задушив. Зробимо так: вийдіть у сусідню кімнату і сидіть; ніби не бачили діловодства. Я в сільраду дзвонитиму.

      Взяв телефон – зверхникові, що сталося.

      – …Так! прибиральниця сама була; він, я думаю, всіх розіслав нарочито з завданнями, щоб зостатися самому… Портфель? Ні, нема. Я ждатиму!

      Скінчивши звіт, рахівник пройшовся по залі, в коридор виглянув; виніс жінці стілець і наказав нікого з відвідувачів не впускати, поки прибудуть керівники.

      Прибули вони за ліктями Отроходіна, що поспішав, рвучкий і владний – авторитет про всіх; навіть і уповноважений, з револьверною небайдужістю до думання громадян за їх замкнутими дверима і завішеними вікнами, повинен відсторонитися з дороги.

      Рудун звелів: поставити вартового при вході і допитувати свідків; коли зиркнув на Мирона Даниловича, вмить свічнувато-збілілий вираз при сизковій відтіненості очей розгострився крізь масивні скельця окулярів.

      Покликано одного з «почту»: широковидого і поторканого партробітника, – звелено дещо; показано на Мирона Даниловича.

      Під тканинами партійного почування Отроходін мав звичку, що виявлялася з механічною постійністю, хоч і свідомо: при кожній зустрічі з людиною, що заважає або нелюба, негайно ставити її на підозрі, включившися з кількома, собі відповідними, в першу модель чи зразок домовленості. Встановлюють зону заслон – спочатку найменшим – і в ній розгортають запідозрення і відсування наміченої особи з життьового поля. Проти неї завжди «мають рацію», в найгірших обмовах, а вона – ні; проти неї несуть обов’язкову «ідейність», вона ж – ні; встановлюють для неї оцінку, як «нетакої», вона ж завжди підсудна, їх – купка спритників і більш нічого; однак володіють на арені життя неодмінно. Виб’ють намічену жертву з лінії її існування. Бо діють могутністю злагодженого запідозрювання і самісно привласненими правами: переслідувати до кінця, до погибелі. Якраз на цьому будують шлях до влади, як червону драбину: вилізати весь час наверх, поки щури зробляться царями. Нема політичної матерії для змовленого запідозрення – знайдуть побутову: розроблять маніру проти призначеного на «підозрострачення» і розвинуть її до ступеня державної важливості, навіть при філософії життя. Повторно обговорюючи скабрезну вигадку, розсмакують інтелектуально і почуттєво, як свій духовний харч, на височині історичної героїки і надзвичайного покликання. Пафос високосвітоглядового запідозрення завжди на практиці виразиться СКАЧАТЬ