Енна. Дорога до себе. Надія Гуменюк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тим, що якось вона переходила дорогу і зомліла просто на «зебрі». А коли за три дні повернулася з лікарні додому, виявила під власною подушкою чужу приколку зі жмутом довгого рудого волосся. Вочевидь, Миросева пасія, яка полювала на нього, як лисиця на зайця, спеціально «забула» такий промовистий речовий доказ.

      Найперше, що зробила Єва після цього, – пішла до кондитерської, купила одинадцять тістечок – по одному за кожен місяць свого вимушеного та вимученого голодування, розклала їх рядочком на столі й, примружившись і блаженно посміхаючись, з’їла. Всі одинадцять. Тоді встала, зібрала Миросеві речі і виставила їх за двері. А вже потому аж до самого ранку проплакала.

      Але самотність – не для Єви. Тепер у неї бойфренд, на три роки молодший і з добрим сексуальним апетитом. Єва не може змиритися з тим, що в мене нікого немає. Вона заповзялася влаштувати моє особисте життя. І кожна наша зустріч розпочинається з одної і тої самої теми.

      – Цей ваш тореадор досі так нічого й не пропонував тобі? – Єва відкриває коробку з чорносливом і спідлоба поглядає на мене. – Ну, ти ж знаєш, що я маю на увазі.

      – З якого дива? – стенаю плечима.

      – З того, що він до тебе явно небайдужий. Повір мені, в мене ж досвід. Ці постійні звертання, прохання, дзвінки… Якби ти привітненько усміхнулася, натякнула, підморгнула…

      – Хто небайдужий до мене? Вікторіо?! – мене розбирає сміх. – Та ми ж як лід і полум’я!

      – Ну то й що? Теж мені – лід і полум’я! Протилежності притягуються! Це закон фізики, давно й усім відомий! – з виглядом досвідченої професійної свахи переконує Єва.

      – Це навіть не обговорюється! – заперечую.

      – Віктор не обговорюється, Гена перед тим не обговорювався, Ігор також не обговорювався… Нормальні чоловіки в тебе закохуються. Нормальні! Розумні, інтелігентні, при добрих посадах, з пристойними зарплатами. А ти… Ех, Енно, Енно! І чому це я, твоя найближча подруга, не можу цього обговорювати? Тобі ж уже майже тридцять… Ну добре, добре, це тільки між нами… Але ж я переживаю – не зогледишся, як роки промчать, а кавалєри всі переженяться. А може… Слухай! А може, в тебе нетрадиційна орієнтація? Чом би й ні? Я недавно читала в одному журналі історію про те, як жінка в жінку закохалася, навіть ревнувала її так, що тарілками шпурлялася.

      – Припини, Єво! – мені вже не смішно.

      – Пробач, Енночко! Пробач! Просто ніяк не можу допетрати своєю фарбованою головою, чому така розумна, така граційна, така гарна й романтична… Ну-ну, не кривися і не відмахуйся! Ти ж романтична? Словом, як така жінка може бути настільки байдужою до чоловіків? Невже тобі не хочеться… Ну, скажімо, втратити на якийсь час голову, забути про все в чоловічих обіймах? Я б так не витримала. Краще сто разів помилитися, ніж отак… Ти в дитинстві теж була такою Сніговою королевою? І жодного-жодного разу не закохувалася? В жодного-жодного однокласника чи старшокласника? Ой вибач, Енн! Прости мене дурну! Я ж забула…

      – Пусте! – СКАЧАТЬ