Мюнхен. Роберт Харрис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з прем’єр-міністром. Він подивився на Леґата і злегка вигнув брову. Було щось шокуюче в цій співучасті: він ніби пропонував з гумором ставитися до літньої людини.

      – Ось воно! – вигукнув Чемберлен. – «Нам не знайти в усій Європі такої великої держави на чолі з людиною, яка краще розуміла б біду нашого народу, ніж мій великий друг Беніто Муссоліні. Ми ніколи не забудемо ні те, що зробив він нині для нас, ні позицію італійського народу. Якщо така біда спіткає Італію, я звернуся до німців і попрошу зробити для італійців те, що італійці зробили для нас».

      Прем’єр-міністр посунув газету до Вілсона, щоб той зміг прочитати. Потім узяв келих і зробив ковток.

      – Розумієте, що я маю на увазі? – запитав він.

      – Розумію.

      – Гітлер відверто не бажає прислухатися до мене, зате цілком може послухатися Муссоліні.

      Прем’єр сів за стіл, узяв бланк Даунінґ-стріт № 10 для нотаток і вмочив перо у каламар. Зробив паузу, щоб відпити ще ковток, замислено подивився перед собою й почав писати. Невдовзі, не підводячи голови, Чемберлен сказав Леґату:

      – Негайно віднесіть це шифрувальникам Міністерства закордонних справ, і нехай вони відразу ж телеграфують послові лордові Перту в Римі.

      – Буде зроблено, прем’єр-міністре.

      Вілсон запитав:

      – Якщо ви вже пишете послові, то чи не варто поінформувати Форин-офіс?

      – До біса Форин-офіс! – Прем’єр-міністр промокнув написане. Тоді обернувся й всміхнувся Леґату: – Будь ласка, забудьте, що чули останнє зауваження. – Він подав йому листа. – А коли впораєтеся з цим, ми попрацюємо над моєю промовою в парламенті.

      За хвилину Леґат прямував через Даунінґ-стріт до Міністерства закордонних справ. Вулиця була порожня. Натовп розійшовся. Важкі хмари над Лондоном сховали місяць і зірки. До півночі залишалася година.

      6

      Чи буде війна, чи ні, а вогні на Потсдамер Пляц ще горіли. Баня Хаус Фатерланд з його кінотеатром УФА й величезною кав’ярнею освітлювалася візерунками з чотирьох тисяч лампочок. Навпроти бані на ілюмінованому рекламному щиті – актор-кінозірка з блискучим чорним волоссям та обличчям заввишки десять метрів палив македонську сигарету «Перфект».

      Хартманн почекав, поки проїде трамвай, потім перейшов вулицю й пішов до Банхоф Ванзее. Через п’ять хвилин він уже сидів у приміській електричці й мчав крізь ніч на південний захід. Під стук коліс йому ніяк не вдавалося позбутися відчуття, що за ним стежать, хоча його вагон – він сів до останнього – був порожній, якщо не рахувати пари п’яниць та штурмовика, який читав «Фолькішер Беобахтер». П’яниці вийшли в Шонебергу, віддавши йому чолом на виході, і залишився тільки штурмовик. Міські вогні пригасали. Навколо, подібно таємничим озерам, розлилася пітьма. Хартманн здогадався, що це парки. Час від часу електричка здригалась і розпорскувала блакитні спалахи електричних іскор. Вони зупинялися на станціях Фріденау та Фоєрбахштрассе СКАЧАТЬ