Мюнхен. Роберт Харрис

Чтение книги онлайн.

      «Якщо чекати на набуття чинності остаточного врегулювання, коли Чехословаччина збудує нові фортифікації на теренах, що залишаться в неї, процес затягнеться на місяці й роки».

      І так далі. Створювалося враження, ніби Гітлер бере участь у нараді за столом кабінету й викладає свою позицію. Закінчивши, прем’єр-міністр зняв окуляри.

      – Як бачите, послання викладене в дуже обережних виразах і потребує часу для аналізу, але воно не позбавляє мене надії.

      Дафф Купер, перший лорд адміралтейства, відразу кинувся в бій:

      – Навпаки, прем’єр-міністре, Гітлер не поступився жодним пунктом!

      Це був зухвалець, від якого навіть опівдні несло перегаром, духом сигар і парфумів чужих дружин. Обличчя його розчервонілося. Леґат не знав, гнів тому причиною чи спиртне.

      – Може й так, – сказав Галіфакс. – Примітно проте, що він і не зачинив за собою двері. Насамкінець він запрошує прем’єр-міністра й далі докладати зусилля для збереження миру.

      – Так, але ця думка ледь тепліє: «Залишаю Вам вирішувати, чи варто це продовжувати». Насправді він так не думає. Він просто намагається перекласти провину за свою агресію на чехів.

      – Що, до речі, само собою не позбавлено сенсу. З цього випливає, що навіть Гітлер відчуває неможливість для себе ігнорувати думку світового співтовариства.

      «Тільки-но подивіться, як Святий Лис заплутує сліди, – думав Леґат. – Хвилину тому – за війну, тепер – за мир».

      Чемберлен сказав:

      – Дякую, міністре. – Тон у нього був прохолодний; зрозуміло, він не пробачив Галіфаксові. – Вам мої переконання відомі. Я маю намір працювати задля миру до останнього моменту. – Він озирнувся через плече, щоб глянути на годинник. – Час спливає. Мені слід підготуватися до завтрашнього виступу в парламенті. Безперечно, доведеться піти далі, ніж у сьогоднішньому вечірньому радіовиступі. Палату громад слід поінформувати про наше попередження Гітлеру, зроблене вранці. Пропоную спільно домовитися про риторику мого виступу.

      Упіймавши погляд Леґата, прем’єр кивнув йому, даючи знак підійти:

      – Розшукайте, будь ласка, примірник учорашньої промови Гітлера. Принесіть його мені після засідання кабінету.