Мюнхен. Роберт Харрис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ перед станцією, і зупинився на порозі лавки різника на протилежному боці. Станція мала ексцентричний вигляд. Її спорудили в минулому сторіччі на манір італійської вілли. Пауль відчув себе шпигуном у чужій країні. Через пів хвилини з’явився його попутник: повагався, озирнувся, наче шукав Хартманна, а тоді завернув праворуч і зник. Пауль почекав ще п’ять хвилин, потім рушив далі.

      Приємне буржуазне передмістя потопало в листі – невідповідне місце для змовників. Більшість мешканців уже спала, позачинявши віконниці. Декілька собак брехало, коли він ішов повз них. Він не розумів, чому Остер призначив їм зустріч тут. Пауль пішов по Кеніґсберґер Штрассе й повернув на Ґете Штрассе. Номер дев’ять виявився простим будинком з подвійними дверима – у таких віллах живуть службовці банку або директори шкіл. Світла у вікнах фасаду не було, і несподівано він подумав, що це пастка. Зрештою, адже Кордт нацист. Він багато років працює на Ріббентропа. Проте й Хартманн – член партії: якщо хтось хотів зробити кар’єру, мав стати партійцем. Пауль відкинув підозри, відчинив дерев’яну хвіртку, пройшов стежкою до чільних дверей і натис кнопку дзвінка.

      Інтелігентним голос хтось мовив:

      – Назвіться.

      – Хартманн. Міністерство закордонних справ.

      Двері відімкнули. На порозі стояв лисий чоловік років шістдесяти. Глибоко посаджені великі круглі меланхолійні блакитні очі. Прямо під лівим куточком губ видно невеликий дуельний шрам. Обличчя було правильне, інтелігентне. Cірий костюм, блакитна краватка – чоловік цілком міг бути професором.

      – Бек, – сказав він і простягнув руку.

      Міцно й далі тримаючи Хартманна за руку, Бек втягнув його до будинку, потім зачинив і замкнув двері.

      «Боже! – подумав Хартманн. – Людвіґ Бек! Генерал Бек, начальник генштабу».

      – Сюди, прошу. – Бек провів його коридором до кімнати в задній частині будинку, де зібралося пів десятка чоловіків. – Наскільки розумію, ви знайомі з більшістю з цих джентльменів.

      – Дійсно, – Хартманн кивком привітав усіх.

      Як напруга кількох останніх місяців зістарила їх! Серед присутніх – канцелярист Кордт, що його брат Тео служив повіреним у справах у посольстві в Лондоні, теж належав до опозиції і так ненавидів Ріббентропа, що ладен був ризикнути життям, аби зупинити його, полковник Остер, заступник начальника військової розвідки, привабливий кіннотник, що був вождем змови, якщо така строката група могла мати вождя, Ганс Бернд Ґізевіус, граф фон Шуленбурґ з Міністерства внутрішніх справ і Ганс фон Донаньї з Міністерства юстиції. Шостого учасника Пауль не знав, але той його впізнав. Це був той самий пасажир електрички, який зав’язував на станції шнурки.

      Остер помітив його здивований погляд.

      – Це капітан Фрідріх Хайнц. Не думаю, що ви його знаєте. Він з мого штату в абвері. Наша «людина дії», – додав полковник з усмішкою.

      У цьому Хартманн не сумнівався. СКАЧАТЬ