Мюнхен. Роберт Харрис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Рейнську територію, Віґрем попросив аудієнції в прем’єр-міністра Стенлі Болдвіна й попередив, що, на його думку, нині в антинімецької коаліції є остання можливість зупинити нацистів. ПМ відповів, що, коли є хоч один шанс із ста, що ультиматум призведе до війни, він не ризикуватиме, бо країна не витримає іншого конфлікту так швидко після завершення попереднього. У відчаї Віґрем прийшов додому на Норт-стріт і скрушно мовив дружині: «Тепер чекаймо, коли на будинок упадуть бомби». Через дев’ять місяців, у віці сорока шести років, його знайшли мертвим у власній ванні; ніхто не знав, чи це самогубство, чи наслідок поліомієліту, що вбивав його останні десять років.

      «Ралфе, – думав Леґат. – Бідний любий каліка Ралфе, ти усе це передбачав».

      Г’ю увійшов до будинку й увімкнув світло. За звичкою привітався й чекав на відповідь. Але видно було, що всі поспіхом зібралися й виїхали з дому. Шовковий жакет, у якому Памела приходила в ресторан, був накинутий на стійку поруччя сходів унизу. Триколісний велосипед Джона валявся й не давав пройти. Леґат відставив його. Східці рипіли й потріскували під ногами. Дерево гнило. Сусіди нарікали на сирість, що йшла від стіни з сусідами. Проте Памела якимось чином змогла надати житлу шику: багатство перських килимів і портьєри з яскраво-червоної камки, павичеве й страусине пір’я, бісер і старовинне мереживо. У неї, безсумнівно, є смак: сама леді Коулфакс визнала це. Якось уночі дружина порозставляла по всьому будинку духмяні свічки й перетворила його на казкову країну. Але вранці запах вогкості повернувся.

      Г’ю зайшов до відпочивальні. Лампа була розбита, але завдяки світлу зі сходового майданчика він бачив, що робить. Непотрібні їй речі купою лежали на ліжку й валялися на підлозі. На шляху до ванни довелося переступити через її спідню білизну. Леґат поклав у несесер бритву, пензлик, мило, зубну щітку й зубний порошок та повернувся до відпочивальні шукати сорочку. По Норт-стріт повільно їхала автівка. За звуком двигуна Г’ю визначив, що включена перша передача. Фари освітили стелю і спроектували на протилежну стіну контури вікна; темні лінії переміщалися, як тінь на сонячному годиннику. Леґат завмер з сорочкою в руці й прислухався. Автівка ніби зупинилася навпроти, але двигун продовжував працювати. Леґат підійшов до вікна.

      То була маленька автівка з двома дверцятами; пасажирська була відчинена. Г’ю почув унизу брязкіт. За мить від будинку хутко відокремилася фігура в капелюсі й темному плащі, зігнулася, влізаючи до машини. Дверцята зачинилися.

      Леґат двома кроками перетнув відпочивальню, збіг через три-чотири сходинки додолу, наскочив на триколісний велосипед і трохи не гепнувся на повен зріст. Коли він відчинив вхідні двері, автівка вже завертала за ріг на Ґрейт Пітер Стріт. Декілька секунд відсапуючись, Г’ю дивився їй услід, потім нахилився й підняв з килимка конверт. Цупкий на вигляд конверт – офіційний лист із суду? Його прізвище написано з помилками: Леґґатт.

СКАЧАТЬ