Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання. Франц Кафка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ними він просиджує всі вечори, товстий, веселий, щасливий. І з кожним новим видом у нього з’являється нова причина радіти, наприклад, сьогодні з приводу п’ятидесятигеллерових[119] марок: тепер листове підвищується (бідна Мілена!) і марки по 50 геллерів траплятимуться рідше!

      Те, що ти говориш щодо Кройцена, мені подобається (Аффленц[120] ні, це справжній легеневий санаторій, там роблять уколи – тьху! – для одного з наших співробітників це була перша станція перед смертю від сухот), така країна мені до душі, у неї є і історичні спогади. Але чи відкрито там пізньої осени, і чи беруть вони іноземців, і чи не дорожче там усе для іноземців, і чи зрозуміє хтось, окрім мене, чому я їду в голодну країну, щоб від’їдатися? Втім, я все ж напишу туди.

      Учора знову говорив з тим Штайном. Він із тих людей, з якими завжди і в усьому поводяться несправедливо. Не знаю, чому над ним сміються. Він знає всіх і кожного, знає всі приватні подробиці, а до того ж скромний, судження його вельми обережні, розумно сформульовані, поважні; і що вони трохи занадто виразні, дуже невинно пихаті, то це тільки збільшує його вагу, надто коли знаєш людей пихатих потай, хтиво, злочинно. Я раптом почав з Гааса, прослизнув повз Ярмілу, трохи згодом опинився біля твого чоловіка і нарешті… До речі кажучи, неправда, що я люблю слухати розповіді про тебе, де там, мені хочеться тільки чути твоє ім’я, цілий день. Якби я запитав, він би і про тебе багато розповів, але я не запитав, і він лише зі щирим жалем констатував, що ти майже що й не живеш, загублена кокаїном[121] (який я вдячний був тієї миті за те, що ти жива). Між іншим, він обережно і скромно, в звичайній своїй манері, докинув, що навіч цього не бачив, а тільки чув. Про твого чоловіка він говорив як про могутнього чарівника. Ще він назвав мені нове ім’я з твого празького періоду: здається, Крейдлова[122]. Він би ще довго розповідав, але я попрощався, мені було дещо ніяково, в першу чергу через мене самого, бо я мовчки йшов поруч з ним і слухав те, чого не хотів слухати і що мене аж ніяк не обходило.

* * *

      Повторюю: якщо виникне яка-небудь перешкода, яка могла б стати для тебе причиною якихось дрібних неприємностей, залишайся у Відні, якщо вже інакше не можна, навіть і не попереджаючи мене. Але якщо поїдеш, відразу проривайся за прикордонний бар’єр. Якщо через будь-яку невідому мені зараз безглуздість трапиться так, що я не зможу приїхати і не зумію сповістити тебе в Відні (я тоді телеграфую пані Колер), то в Ґмюнді в привокзальному готелі ти знайдеш мою телеграму.

* * *

      Ти всі шість книжок отримала?

* * *

      Читаючи «Kavarna»[123], я відчував себе приблизно так само, як слухаючи Штайна, тільки ти розповідаєш набагато краще його; хто взагалі розповідає краще? Але чому ж ти розповідаєш кожному, хто купує «Трибуну»? Поки я читав, мені здавалося, немов я ходив перед кав’ярнею, день і ніч, роками; а коли який-небудь відвідувач входив або виходив, я зазирав у відчинені двері, щоб переконатися, що ти, як і раніше, там, і знову брався ходити і чекати. Було це не сумно і не СКАЧАТЬ