Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

Чтение книги онлайн.

      – Серйозно?

      – Аякже! Насправді все було заплановано. Це я покликав ту зграю придурків. Уяви, увесь той безлад був створений тільки для того, щоб я міг залишитися наодинці з тобою.

      – Ну, то тієї історії з душем можна було й уникнути, тоді принаймні одяг відповідав би ситуації.

      Кіко засміявся, захряснув дверцята, обійшов довкола й сів у машину. Встромив ключі. Потужний мотор одразу ж завівся. У центрі панелі автоматично піднялось вічко, відкриваючи дорогу стереосистему, до цього сховану. Музика розлилась салоном – було чути кожен її тон, кожен високий та низький звук. Машина нечутно рушила.

      – Зрештою, мені було навіть весело сьогодні. Якби не ці типи, то була б нудьга нуднезна.

      – Не думаю, що Роберта поділяє цю думку. – Бабі чемно поставила целофановий пакет біля своїх ніг. – Вони їй хату зруйнували!

      – Та ну, що там таке, якісь дрібні збитки. Їй доведеться почистити дивани та здати до хімчистки фіранки.

      Раптовий гуркіт розірвав елегантну та гармонійну атмосферу в автівці.

      – Що таке?

      Бранделлі глянув у бокове дзеркало. Воно відобразило пику Луконе. Той реготав, як навіжений. Позаду нього Гак звівся в сідлі мотоцикла і ще раз сильно копнув машину.

      – Це ті несамовиті! Швидше, газуй!

      Кіко перемикнув передачі й прискорився. Легкі мотоцикли також розігналися і не відставали від нього. Бабі стривожено озирнулася. Вони всі були там, на своїх потужних мотоциклах – Кролик, Полло, Сицилієць, Гак, а посередині – Степ. Куртка на голому тілі напнулася, відкрилась, демонструючи торс. Степ їй усміхнувся. Бабі відвернулася.

      – Кіко, мчімо звідси якнайшвидше, я боюся!

      Кіко, не відповідаючи, продовжив кермувати, тиснучи на газ. Машина летіла вниз, по узвозу Кассії, у холоді ночі. Але мотоцикли не відставали. Кролик прискорився, Полло витягнув ногу й прямим ударом розбив задню фару. Сицилієць копнув ліві бокові дверцята позаду Кіко і геть їх пом’яв.

      – Бля, вони мені її нівечать!

      – Кіко, навіть не думай зупинятися, бо тоді знищать тебе.

      – Ні, але я можу дещо їм сказати.

      Натиснув електричну кнопку віконечка, відчинив його до половини.

      – Слухайте, хлопці, – прокричав він, намагаючись зберігати спокій та не з’їхати з дороги, – це машина мого батька, і якщо…

      Йому чвиркнули у самісіньке обличчя.

      – Яху-у-у-у-у, влучив, сто пунктів!

      Полло схопився на ноги позаду Кролика, піднявши руки вгору на знак перемоги.

      Кіко у відчаї витерся замшевою хусточкою, дорожчою за рукавички Полло. Бабі з відразою подивилась на цей плювок, який ніяк не хотів стиратися з обличчя Кіко, потім натиснула електричну кнопку, закривши віконечко, перш ніж Полло примудриться поцілити у щось іще.

      – Намагайся доїхати до центру, може, там поліція буде.

      Кіко відкинув на заднє сидіння хусточку і продовжив кермувати. Почулися ще звуки розбитих фар СКАЧАТЬ