Пісні про любов і вічність (збірник). Любко Дереш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      З огляду на це, четвер був улюбленим днем пана Ярославського. Не потрібно було клеїти дурня. Дихалось добре. У руці – гот-дог.

      Люди навколо видавалися прекрасними.

      – Можна біля вас присісти? – Ґречний голос добре вихованої молодої людини вивів його з марев.

      – Так, прошу. – Пан Ярославський посунувся до краю лавки, даючи місце юнакові з трохи менш вихованою дівчиною, що одразу ж усілася юнакові на коліна. Пан Ярославський поморщився.

      Парочка стала воркотіти.

      – А я тобі подобаюсь? – запитувала дівчина, активно вилизуючи морозиво у ріжку, і підстрибувала у юнака на колінах.

      – Дуже, – казав юнак і відривався від мобільного, щоби поцілувати пасію.

      – Ти мене любиш? – запитувала пасія і лізла до його губ зі своїм перемазаним морозивом ротом.

      – Дуже, – казав юнак і обережно відвертався від поцілунку, наклацуючи есемеску.

      – Обережніше, – сказав пан Ярославський, коли юнка, балансуючи на колінах юнака, з розмаху ледь не заїхала йому в обличчя добряче полизьканим пломбіром.

      – Що ви, що ви, – озвалася дівчина. А потім: – Я ненароком! Вибачте!

      І розтирала салфеткою морозиво по його новій вельветовій куртці.

      Пан Ярославський здивовано відчув, що йому практично байдуже за зіпсовану куртку. Сьогодні був четвер, день, коли можна було не думати про насущні запитання життя, і ніщо не могло зіпсувати йому настрій.

      Пан Ярославський потягнувся на лавці. Доїв гот-дог.

      Задзвонив телефон.

      – Алло, Ярославський?

      – Так, Мишко, говори.

      – Ярославський, ти чого це не був на засіданні сьогодні?

      – Яке ж засідання сьогодні, хороший мій? Сьогодні ж четвер…

      – Четвер, – твердо повторив голос.

      – Четвер… – протягнув пан Ярославський і відчув, як усередині запустився каскад із доміно. Якщо сьогодні четвер, значить, сьогодні – переговори з партнерами. Значить, сьогодні – день місяця. Значить, сьогодні виставляють «сонечка».

      У них на роботі була нова прогресивна система заохочення працівників – ударники праці отримували «сонечка», кожне «сонечко» – плюс двадцять баксів до зарплати. Кожна «хмаринка» – мінус. Чорт. Щойно Ярославський переконався, що це не працює.

      – Алла поставила мені «хмаринку»?

      – Алла поставила тобі хмаринку з блискавкою. Це третя блискавка за місяць, Ярославський. Чорт, що з тобою відбувається? Знаєш, про кого ми говорили останні п’ятнадцять хвилин зборів? Ми говорили про тебе, Ярославський!

      – Справді? – перепитав доволі безглуздо і невпевнено пан Ярославський.

      – Так. Ми говорили про твою готовність брати на себе більше і про твій прогрес, Ярославський. Але це ще півбіди. Був Шеф.

      – Шеф?!

      – Так, прилітав Шеф.

      – О Боже. – СКАЧАТЬ