Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Що ж ти мовчиш? Говори!

      НАДЯ. Чи є сенс? Ти ж звикла чинити опір…

      ВІРА. Облиш, ризикни.

      НАДЯ. Ну… Особові справи у тебе не дуже склалися, í ти все чогось шукаєш… Десь. А ти спробуй спочатку знайти себе. Розумієш?

      ВІРА. (Сухо.) Не дуже.

      НАДЯ. Розлад у тебе всередині, а ти намагаєшся поправити справу тим, що міняєш сукні та чоловіків.

      Пауза.

      Тільки не ображайся, гаразд?

      ВІРА. Нічого. Коли курча пищить, курка мовчить í слухає.

      Входить Алла.

      АЛЛА. Привіт. (Обіймає Надю í вручає їй квіти.) Це тобі. Або ні, постривай. (Забирає квіти.) Віддам після реєстрації, як належить.

      НАДЯ. Вір, знайди якусь вазу.

      Віра виходить. Надя кидається до подруги í обіймає її.

      Аленушка, як я рада, що ти прийшла! Хоч ти мене вчити не будеш.

      АЛЛА. Покажи плаття-бо.

      Надя повертається на підборах.

      Щаслива ти – заміж виходиш. Вступали разом до школи, медучилище в один день закінчили, а тут ти мене обскакала.

      НАДЯ. Ну, я думаю, не набагато.

      АЛЛА. Як знати… Мені чомусь здавалося, що ти передумаєш. Їхала, була майже впевнена – прийду í нікого не застану. Весілля скасували, відмінили.

      НАДЯ. (З легкою тривогою.) А чому я повинна була передумати?

      АЛЛА. Ну, хіба мало що трапляється… Але ти мене не слухай, я балакаю просто так, нісенітницю всяку. Розкажи краще, як ти.

      НАДЯ. Нормально.

      АЛЛА. (Жваво.) Що значить «нормально»? Ти ж наречена! Приємно, напевно, бути в центрі уваги, у весільній сукні, приймати поздоровлення… А через кілька хвилин – чоловік, нове життя… Ну, í як ти? Сама не своя від щастя? Або сумуєш про вільність? Або боїшся, що зробила не той вибір? Ну, говори ж!

      НАДЯ. Знаєш, чого мені зараз хочеться? Піти куди-небудь далеко-далеко в луки, лягти серед квітів, дивитись в небо í тихенько думати про щось своє, про те, що чекає попереду, як складеться життя… А може, ні про що не думати, а просто лежати í дивитись на хмари… (Посміхається.) Але за вікном сніг, í немає квітів – хіба тільки з крамниці…

      Входять Марія Миколаївна í Антоніна Прокопівна.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Продовжуючи розмову.) Я завше вважала, що викладати літературу – це не означає переказувати «Анну Карєніну», а вчити хлопців мислити, відчувати… Í скажу вам прямо – працювати зараз дуже важко. Я розповідаю учням – а очі у них порожні. Відповіді завчені, правильні, але такі байдужі…

      АЛЛА. Доброго дня.

      Жінки вітаються. Алла таємниче відкликає Надю в сторону.

      НАДЯ. (Насторожено.) У чому справа?

      АЛЛА. Я не сказала головного. Тебе чекають. Тут. Внизу.

      НАДЯ. (Після паузи.) Хто?

      АЛЛА. Сама знаєш.

      НАДЯ. Що йому потрібно?

      АЛЛА. Просить спуститися. Хоче поговорити.

      НАДЯ. Тільки цього не вистачало. Нехай йде додому.

      АЛЛА. СКАЧАТЬ