Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Вже краще б í не знайомилася… Та й від Гриші цього я теж не в зáхваті.

      НАДЯ. Ти це вже казала.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ми всі були впевнені, що ти вийдеш за Валентина…

      НАДЯ. (перериваючи.) Давай не будемо про це. Скажи краще, ти рада, що я виходжу заміж? Не думай зараз про Гришу – я знаю, що він тобі не подобається, – а взагалі рада?

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. (Змішавшись.) Всяка мати хоче видати дочку…

      НАДЯ. Це всяка, а ти?

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Не знаю… Якийсь сторонній чоловік раптом стає для дочки дорожче рідної матері… Ось Вірочці після її заміжжя я стала зовсім чужою.

      НАДЯ. Ви й раніше не дуже ладнали.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Це й прикро. Надривалася, ростила вас одна, а тепер Віра наді мною сміється, вважає, що я – шкапа í жити не вмію…

      НАДЯ. Вона так не вважає.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. А тепер í ти мене покидаєш. Прийду завтра після школи додому – а я вже одна. Í післязавтра одна. Í завжди. Í зовсім. (Насилу стримує сльози.)

      НАДЯ. (Обіймаючи матір.) Чому одна? Ми ж поки разом жити будемо.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Ну добре, добре… (Помітивши Антоніну Прокопівну, яка входить, відсторонюється.) Піди, краще, привітайся зі своєю новою матір'ю.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Це повна, енергійна, впевнена в собі жінка. В руках у неї величезний, багатий букет.) Здрастуй, донечко. Вітаю. Вже як я рада – не уявляєш! (Цілує Надю.) Снігу-таки скільки навалило! Гриша зі своєю бандою вже їде. На клубному автобусі. Заберуть попутно батька, бабусю, Свєтку í в повному складі з'являться. А я вже не стала чекати, на таксі приїхала. По дорозі в ресторан заглянула – там все готово.

      Пауза.

      Не знаєте, де тут руки помити í все таке?

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Пересиливши себе, намагається бути привітною.) Ходімо, я покажу. Жінки виходять. Зі сходів чути музику чергової церемонії – запальний вальс. Надя усміхається, мимоволі погойдується в такт, потім починає кружляти. Її танець переривається стрімкою появою старшої сестри. Вона вродлива, з темпераментними рухами í жестами. Одягнена í доглянута трохи краще, ніж це потрібно щасливій жінці. В руках у неї білі гвоздики.

      ВІРА. (Рвучко обіймає сестру.) Надюша, сестричка, мила, здрастуй! Я не спізнилася? Як час біжить! Чи давно я тебе в садок водила, í ось ти вже наречена! Ти мені частіше донькою здавалася, а не сестрою – все-таки різниця в сім років… (Оглядаючись.) А де всі?

      НАДЯ. Чого ти така збуджена?

      ВІРА. Просто слів немає! Піднесла нам такий сюрприз, а сама дивиться невинними очима í дивується, чому я така напружена! Адже я Валентина вже мало не чоловіком твоїм вважала, навіть від заздрості вмирала.

      НАДЯ. Значить, тепер причин для заздрості не буде.

      ВІРА. Мені, правда, дивно було, що Гришка останнім часом біля тебе крутиться, але я значення цьому не надала. Виявляється, даремно. Я б тебе вчасно відмовила. (Глянувши на Надю.) А може, й зараз не пізно?

      НАДЯ. Де ти Антона залишила?

СКАЧАТЬ