Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Чтение книги онлайн.

      ВІРА. Гроші хоч висилає?

      Перша гостя. Ми з ним не розписувалися… Та й чи потрібні мені його гроші…

      АЛЛА. Де ж він тепер?

      Перша гостя. Де-не-де… Штурмує інші вершини. Давайте вип'ємо.

      Жінки п'ють.

      ВІРА. Треба б до мами зазирнути.

      АЛЛА. Не турбуйся, там же НАДЯ.

      Перша гостя. Цікаво, вийде вона в кінці кінців за свого Гришку?

      АЛЛА. Ні.

      Перша гостя. Чому?

      АЛЛА. Я не допущу.

      Перша гостя. Ого!

      ДРУГА ГОСТЯ. Так вона тебе í послухає.

      АЛЛА. Послухає. У мене на крайній випадок така карта припасена… Пред'явлю – крити їй буде нічим.

      ДРУГА ГОСТЯ. Цікаво, що за карта?

      ОЛЕНА. (Аллі.) Вам не подобається Надин наречений?

      АЛЛА. (Холодно.) Такий же слимак, як í всі.

      Перша гостя. Я дивлюся, ти мужиків не поважаєш. Сама-то заміжня?

      АЛЛА. Ні, поки цього щастя не зазнала.

      Перша гостя. А чого?

      АЛЛА. Довго розповідати.

      ДРУГА ГОСТЯ. Нічого, ми послухаємо.

      АЛЛА. Ну, спочатку в мене був невдалий роман… Потім, коли все прахом пішло, вирішила себе втішити í довго вибирати не стала: раз не він, то яка різниця, хто?.. Í ось, зустрічалася спочатку з одним, потім з іншим, з третім… Í тепер ніяк не можу ні на кому затриматися. (Дістає сигарети.) Í якось само собою виходить, що гуляють зі мною одні швидкісники – їм все відразу видавай, без затримок í сентиментів. Та я сама такою ж стала. А от щоб просто блукати вулицями, триматися за руки, довго розмовляти, хвилюватися – так чи вірите, розучилася. Може, ніколи вже í не вийде. (Запалює.)

      ОЛЕНА. Алла, я не розумію, хіба так можна? Адже є ж, зрештою, якась охайність… мораль… честь…

      ВІРА. Курча, не треба обурюватися. У Алли цілком здорова чоловіча мораль.

      ЛАРИСА. Біда в тому, що вся людська історія пройшла під знаком чоловічої переваги. Тому гарним í поганим у жінки вважається те, що добре чи недобре для чоловіків, а не для нас самих.

      ВІРА. Саме так. Жінка повинна бути вірною, ніжною, слухняною, скромною, палкóю, вона повинна бути вмілою господинею í турботливою матір'ю. Правда, зручно – для них?

      ОЛЕНА. Але ж існують вічні ідеали…

      ВІРА. (Перериваючи.) Існують. Але хто їх створив? Все ті ж чоловіки. Вони í нам зуміли їх нав'язати. Сидів, наприклад, який-небудь Леонардо да Вінчі í малював мадонну з немовлям, í підносив материнство на п'єдестал, нам для повчання. А сам, між іншим, дітей не мав í взагалі одружений не був. Собі – мистецтво, жінці – пелюшки. А може, треба навпаки? Нехай матуся візьме пензлик í намалює бородатого дядька з немовлям. Дивіться í розчулюйтесь: «Ах, батьківство!»

      ОЛЕНА. Що ви хочете всим цим сказати?

      ВІРА. Нічого. Не тобі, Олена, судити Аллу. Вона сама собі суддя.

      АЛЛА. СКАЧАТЬ