Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Фауст - Иоганн Вольфганг фон Гёте страница 12

СКАЧАТЬ п'ю.

      Народ обступає їх колом.

      С т а р и й   с е л я н и н

      Еге ж, гаразд, що ви до нас

      У цей веселий день прийшли;

      Та ви і в інший, гірший час

      До нас прихильними були.

      Чимало є між нас таких,

      Що ваш покійний панотець

      Одзволив з пазурів чуми,

      Поклавши пошесті кінець.

      А ви, ще парубком, із ним

      З села ходили до села

      Між хворих, чумних мертвяків —

      Не брала вас недуга зла.

      Випробувань скінчився час:

      Спасителя Спаситель спас.

      У с і

      Хай Бог пошле вам довгий вік,

      Учений муж, наш рятівник!

      Ф а у с т

      Моліть того, хто боре зле,

      Спасати вчить, спасіння шле.

      (Іде з Ваґнером далі).

      В а ґ н е р

      Народна шана, о великий муже,

      Тебе, напевне, схвилювала дуже.

      Щасливий той, хто весь свій хист

      Оберне на таку корúсть!

      Показує на тебе батько сину,

      Юрба навкруг хвилює без упину,

      Застиг скрипаль і танцюрист.

      Ти йдеш, і всі стоять рядами,

      Шапкуючи, прохід дають:

      Ще мить – і всі навколішки впадуть,

      Немов перед священними дарами!

      Ф а у с т

      Пройдім туди ще декілька ступнів

      Та й сядемо на камені спочити.

      Не раз я тут у роздумі сидів,

      Від молитов і посту хоровитий,

      І, уповавши на Творця,

      Ридав, зітхав, ламав я руки,

      Благав страшній чумі кінця,

      Визволу від тяжкої муки.

      Хвала юрби звучить мені як глум,

      І скільки вже я передумав дум

      Про те, що ми, невдахи бідні,

      І батько, й син – похвал не гідні!

      Мій батько, чесний, скромний трудівник,

      Над тайнами природи бивсь весь вік

      Ретельно, ревно і невтомно,

      Але якось головоломно[18].

      У чорній кухні він сидів,

      Замкнувшись із гуртком адептів,

      І там за безліччю рецептів

      Чудовний еліксир варив.

      З незгідних речовин червоний лев вчинявся,

      Що потім в літеплі з лілеєю вінчався,

      А згодом їх обох ганяв огонь палкий

      На шлюбне таїнство з покою у покій.

      І в склянці ось, блискучіша над перли,

      З'являлася цариця молода;

      Такий у нас був лік; а хворі мерли й мерли,

      Чи вижив хто – питать шкода.

      Із цим-то варивом пекельним,

      Ще гірше од чуми смертельним,

      Ми гори й доли ці пройшли.

      Десяткам тисяч жертв таке дання давав я,

      Вони погинули, а я доживсь безслав'я —

      Убивцям чую похвали.

      В а ґ н е р

      Навіщо вам про те журитись?

      Хіба ж не досить нам трудитись

      Ретельно й чесно, так, як нас

      Учили вчителі в свій час?

      Коли ти хлопцем батька поважаєш,

      Його науку радо приймеш ти;

      Коли ти мужем скарб той умножаєш,

      То СКАЧАТЬ



<p>18</p>

Мій батько, чесний, скромний трудівник, / Над тайнами природи бивсь весь вік / Ретельно, ревно і невтомно, / Але якось головоломно. – За народною легендою, Фауст – син селянина, Ґете робить із нього сина лікаря й алхіміка. Алхіміки намагались винайти «камінь мудрости», що нібито давав людині вічну молодість і перетворював усі метали в золото. Адепти – прибічники, втаємничені в алхімічні премудрості. Чорна кухня – лабораторія чи майстерня алхіміків. Червоний лев у термінології алхіміків – золото або сірка, лілея – срібло чи ртуть, молода цариця – камінь мудрости або панацея, цебто ліки від усякої хвороби.