П’ята жінка. Хеннинг Манкелль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ в наш тижневик – «Свенск поліс», – запропонував Валландер.

      – А чи я маю на те час?

      Питання залишилося без відповіді. Вони обходили кімнати.

      – Я й досі не знайшов нічого вартого уваги, – сказав Нюберг. – Але тут чимало закамарків і закапелків.

      – Ще трохи побуду тут. Добре було б розглянутися.

      Нюберг повернувся до своїх підручних. Валландер сів біля вікна. Сонячне проміння зігрівало руку. Досі брунатну. Його погляд спинився на аркуші паперу. Власне, хто пише вірші про середнього дятла? Валландер сягнув по аркуш і ще раз прочитав Ерікссонового вірша. Гарні в ньому формулювання. Сам він колись пописував щось римоване в альбомах однокласниць, але ніколи не читав збірок поезій. Лінда часто нарікала, що в її рідній оселі немає книжок. На те батько не мав що сказати. Валландер повів очима по стінах. Заможний торговець автомобілями. Йому під вісімдесят. Писав вірші. Цікавився птахами. Аж так, що пізно ввечері чи рано-вранці виходив із дому виглядати зграї невидимих нічних птахів. Валландер обводив оком велику кімнату. Сонце гріло ліву руку. Раптом на думку сплили уривки із заяви про крадіжку, випорпаної в архіві. Зі слів Ерікссона, вхідні двері виламано ломом або чимсь подібним. Заявник ствердив, що наче нічого й не вкрадено. Стривай, там ще щось написано. Валландер шукав у пам’яті, аж нарешті знайшов. Сейф залишився недоторканим. Інспектор підвівся й рушив до однієї зі спалень. Спинившись на порозі, звернувся до Нюберга, що стояв навколішки біля ліжка:

      – Чи бачив ти тут якийсь сейф?

      – Ні.

      – Мав би бути. Пошукаймо.

      Нюберг підвівся, і стало видно, що він надів наколінники.

      – Ти певен у цьому? – запитав він. – Досі я б його зауважив.

      – Так. Цілком певен.

      Після півгодинного методичного пошуку одному з експертових помічників пощастило знайти сейф на кухні, за поворотними дверцятами духовки. Той був вмурований у стіну й мав замок із цифровим кодом.

      – Здогадуюся, де шифр, – мовив Нюберг. – Видно, Ерікссон побоювався, що на старі літа його може підвести пам’ять.

      Удвох вони підійшли до письмового стола, в одній із шухляд якого Нюберг іще раніше виявив папірця із записаними числами.

      Після кількох спроб набору замок сейфа клацнув. Експерт відступив, щоб інспектор відчинив сам.

      Валландер зазирнув усередину. І здригнувся. Відсахнувшись, наступив Нюбергові на пальці.

      – Що там? – прошипів той.

      Валландер дав знак підійти й подивитися. Нюберг нахилився. Теж здригнувся. Але не відсахнувся.

      – Схоже на людську голову, – сказав він.

      Обернувшись до свого помічника, зблідлого від почутих слів, Нюберг попросив принести ліхтарик. Інспектор та експерт стояли непорушно й чекали. Валландерові запаморочилася голова. Кілька разів він глибоко вдихнув і видихнув. Нюберг допитливо придивлявся до нього. Нарешті принесли ліхтарик. Нюберг посвітив. У сейфі справді була голова з половиною шиї і з розплющеними очима. Засушена й поморщена. СКАЧАТЬ