П’ята жінка. Хеннинг Манкелль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Валландер рушив у дорогу з Істада. Освітлена сонцем місцина справляла не таке вже й гнітюче враження. На якусь мить угомонився неспокій. Вбивство Ерікссона видається безглуздим кошмаром, але ж має бути якесь раціональне пояснення цього злочину. Та й зникнення Рунфельдта не конче означає, що сталося лихо. Пристрої для підслуховування, які невідь-чого замовив цей квіткар, можна вважати парадоксальним підтвердженням того, що він живий. Не варто припускати, що Рунфельдт покінчив із собою. Його втіха майбутньою подорожжю – а про це запевнила Ваня Андерссон – ніяк не вписується у сценарій ефектного зникнення й самогубства. Проминаючи ясні осінні краєвиди, Валландер докоряв собі за те, що іноді надто вже легко піддається своїм внутрішнім демонам.

      Під’їхавши до Ерікссонової садиби, він припаркував машину. Назустріч рушив знайомий журналіст із газети «Арбетет». Привітавшись, той кивнув на коробку під пахвою Валландера.

      – Несете в ній розв’язок загадки?

      – Ні. Щось інше.

      – Жарти жартами, але як іде слідство?

      – У понеділок відбудеться пресконференція, а наразі нема про що говорити.

      – Невже Ерікссона кинули на загострені стальні труби? Валландер здивовано глянув на співрозмовника.

      – Хто вам таке розповів?

      – Один із ваших колег.

      Валландер не повірив своїм вухам.

      – Зайшло якесь непорозуміння. Не було ніяких стальних труб.

      – Але його посадили на палі?

      – Десь так.

      – Щось на зразок катівні, викопаної на землях Сконе?

      – Я б не сказав.

      – А що б ви сказали?

      – У понеділок буде пресконференція.

      Газетяр похитав головою.

      – Ви б мені хоч щось та й повідомили.

      – Ми тільки-но розпочали слідство. Можемо констатувати, що скоєно вбивство. Поки що нема слідів, якими можна було б піти далі.

      – Жодного сліду?

      – Наразі більш нічого вам не повідомлю.

      Хоч-не-хоч, журналіст мусив задовольнитися цими словами. Валландер знав, що той напише те, що почув. Один із небагатьох газетярів, які ніколи й ні в чому не перекручували Валландерових слів.

      Інспектор зайшов на бруковане подвір’я. Віддалік над канавою майоріло покинуте пластикове покриття. Загорожі ще не знято. Під вишкою сновигав поліцай. Валландер подумав, що вже можна було б зняти охорону місця злочину. На підході до будинку відчинилися двері. На порозі став Нюберг у пластикових чохлах поверх чобіт.

      – Я побачив тебе у вікні, – пояснив він.

      Зразу видно, що в нього гарний настрій. Провіщає благо для сьогоднішньої роботи.

      – Я прийшов до тебе з пачкою, – озвався Валландер і переступив поріг. – Хочу, щоб ти подивився на неї.

      – Що в неї спільне з Гольґером Ерікссоном?

      – Ідеться про Єсту Рунфельдта. Власника квіткової крамниці.

      Валландер поставив коробку на стіл. Нюберг СКАЧАТЬ