П’ята жінка. Хеннинг Манкелль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Зазвичай Валландер був проти залучення додаткових сил у складних випадках кримінального розслідування, але цього разу передчував із самого початку, що доведеться вдатися до такого. Про це він сказав Ганссону. Зійшлися на тому, щоб перегодити з цим до початку наступного тижня. Попри все, за цей час слідство може зсунутися з мертвої точки раніше, ніж можна було б сподіватися.

      За столом для нарад уся слідча група обговорювала все, що досі вдалося зробити. Як завжди, Валландер почав із запитання, чи не повідомить хтось про щось важливе, й обвів очима стіл. Усі похитали головою. Сидячи, як повелося, за ріжком стола, нечутно вишмаркався Нюберг. Йому першому дав слово Валландер.

      – Наразі в мене нічого нового, – мовив експерт. – Ви самі бачили. Дошки підпиляно так, що вже нікуди далі. Ерікссон упав і настромився на палі. У рові ми нічого не знайшли й досі не знаємо, звідки взялися ці бамбукові кілки.

      – А що з вишкою? – поцікавився Валландер.

      – Там теж нічого не знайдено. Але до кінця роботи ще далеко. Звичайно, нам було б легше працювати, якби нам пояснили, що саме шукати.

      – Не знаю, – сказав Валландер. – На місце злочину вбивця мав звідкись та й прийти. Є стежка від Ерікссонового будинку. Є поля. Є гай за пагорбом.

      – До цього гаю веде путівець, прокладений трактором, – доповнила Геґлунд. – Залишилися сліди автомобільних шин. Але ніхто з сусідів не зауважив чогось незвичайного й підозрілого.

      – У цього Ерікссона було багато землі, – втрутився Сведберг. – Я побалакав із одним фермером на прізвище Лундберг. Десять років тому він продав Ерікссонові більш ніж п’ятдесят гектарів. Ніхто не мав потреби забиратися на чужі угіддя. Отже, навряд чи хтось міг спостерегти, що на них діється.

      – Нам ще з багатьма треба побалакати, – обізвався Мартінсон, гортаючи свої папери. – Я дізнався від лундських медекспертів, що в понеділок вранці вони матимуть що сказати.

      Занотувавши це, Валландер знову звернувся до Нюберга.

      – А що з Ерікссоновим будинком?

      – Я не розірвуся, щоб робити все нараз, – відбуркнув Нюберг. – Досі стирчимо в тому багні, бо треба закінчити роботу, поки не задощило. Напевно, завтра вранці почнемо обстежувати будинок.

      – Приємно чути, – лагідно відповів Валландер. Менш за все йому хотілося, щоб цей експерт розізлився. Зіпсував би тоді всім настрій, і це вплинуло б на весь хід наради. Заледве вдалося стримати роздратування від такої примхливої поведінки. Було видно, що Ліза Гольґерссон, яка сиділа посередині довгої сторони стола, звернула увагу на цю прикру Нюбергову репліку.

      Обговорення тривало. Слідство ще тільки починалося. Таку стадію роботи Валландер часто порівнював із корчуванням пеньків. Помалу просуваєшся вперед. Поки нема точок опори, все однаково важливо. Лише тоді, коли з’ясується, які речі істотні, а які не дуже, можеш рушити тим чи іншим слідом.

      Близько СКАЧАТЬ