Название: П’ята жінка
Автор: Хеннинг Манкелль
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Крутой детектив
isbn: 9786171275584
isbn:
– Як це пояснити? – спитав Валландер.
Мартінсон похитав головою.
– Дуже дивно.
– Навіщо квіткареві прилади для підслуховування? Шпигувати за конкурентами – продавцями тюльпанів?
– Ще дивніше те, що йому знадобилося знімати відбитки пальців.
Валландер наморщив лоба. Нічого не розумів. Обладнання дороге й технічно досконале, якщо покладатися на Мартінсонову оцінку. Фірма, що доставила це обладнання, звалася «Сек’юр» і містилася в Буросі, на вулиці Єтенґсвеґен.
– Зателефонуймо туди, – запропонував Валландер. – Треба дізнатися, чи не замовляв у них Рунфельдт іще щось.
– Гадаю, вони не дуже-то радо діляться інформацією про своїх клієнтів. До того ж сьогодні субота, ще й час ранній.
– Ось телефонний номер цілодобової служби замовлень, – сказав Валландер і тицьнув пальцем у супровідний лист, що лежав у пачці.
– Це номер автовідповідача. Я придбав садовий інструмент через поштову фірму в Буросі. Знаю, як вони працюють. Не думай, що там цілу добу сидить телефоністка.
Валландер розглядав один із мікрофончиків.
– Чи воно не порушує закон? Маєш рацію, нам це треба з’ясувати.
– Мабуть, відразу дам тобі відповідь. Маю в себе циркуляри на цю тему.
Мартінсон вийшов і невдовзі повернувся з кількома тоненькими брошурками.
– Це з інформаційного відділу Державного поліційного управління, – пояснив він. – Серед того, що там видають, є чимало непоганих речей.
– Читаю ці матеріали, коли є час. Іноді мені здається, що надто вже багато їх видають.
– Маємо річ під назвою «Підслуховування як вимушений засіб у кримінальному судочинстві», – сказав Мартінсон і поклав на стіл одну з брошурок. – Але поки що нас більше цікавить інше. Ось воно. «Пам’ятка про пристрої підслуховування».
Погортавши пам’ятку, він зачитав:
– «За шведським законодавством, заборонено володіти, користуватися й торгувати пристроями для підслуховування». Очевидно, це означає, що їх також заборонено виготовляти.
– Це також означає, що «Сек’юр» незаконно імпортує і продає деякі товари, – відповів Валландер. – Отже, маємо попросити наших буроських колег узятися до неї.
– Поштові фірми зазвичай працюють порядно. Припускаю, «Сек’юр» – це паршива вівця, якої охоче позбудуться конкуренти.
– Сконтактуйся з Буросом, – розпорядився Валландер. – Якнайскоріш.
Йому спала на думку квартира Рунфельдта. Там у шухлядах столів і шаф не було нічого схожого на підслуховувальне обладнання.
– Мабуть, варто попросити Нюберга подивитися на ці жучки, – розсудив він. – Наразі задовольнімося тим, що знаємо. А воно вже й так видається дивним.
СКАЧАТЬ