Сонячне коло. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

      Ні про що не думаючи, він витягнув запис допиту і перемістив його в кращу черепашку – велику, з білим гирлом і рельєфною спіраллю. Колись Ольвін мріяв, як поїде на континент, знайде там Іріс Май і вкладе її пісню ось у цю черепашку.

      Потім його відвезли додому. Ольвін вимився холодною водою, не чекаючи, поки господар нагріє ванну. Впав у ліжко і проспав до вечора.

      Увечері господар, радіючи, показав йому доставлені з палацу речі: все повернули! Сіль, склянки для розчинів, триногу, пальник, камертон – і резонуючу посудину, порожню, суху і чисту.

      Ольвін криво посміхнувся, піднявся сходами до своєї кімнати, під самісінький дах. Поставив на підлогу посеред кімнати резонатор, отриманий у спадок від учителя, вартістю, як вулиця в рідній провінції, і рідкістю, як величезний алмаз.

      Взяв молоток із коробки з інструментами. Примірявся.

      Резонатор не винен. Але після того, що прозвучало у підземній камері, тут не може бути музики.

      Ніколи.

      За сніданком Іріс принесли лист у конверті з уже знайомою печаткою. Цього разу почерк був не каліграфічний, не писарський, але великий і цілком розбірливий.

      «Прийміть іще раз мої вибачення, – писав лорд-регент. – Турбуватися нема про що, стрільця знешкоджено. Я не нагадую, що обговорювати тему замаху не слід ні з ким, особливо з імператором, – не нагадую, бо впевнений у вашій розсудливості».

      За кілька секунд текст на папері став танути, поки не зник зовсім.

      Кімната була наповнена світлом: одинадцята ранку, час Коня, ясний сонячний день. За вікнами стояло море, внизу котилися білі вали, беззвучно, далеко. Біля стіни височів стелаж із черепашками; ніде, ні в кого Іріс не бачила такої колекції. У неї самої ніколи не було стільки музичних записів.

      Вона обережно взяла одну, найбільшу. Доклала черепашку до вуха. Звук моря. Тихий дзвін… І могутній вступ: тема весни і радості з «Пір року». Іріс відчула, як розпливаються в усмішці сухі губи.

      Де і коли було зроблено запис? Вона не могла згадати, її виступи записували багато разів. Але, судячи зі звучання, вона була щаслива того дня. Це щастя тепер лилось їй у вухо.

      У сусідній кімнаті кашлянув стражник, й Іріс стямилася. Повернула черепашку на місце. Мигцем глянувши на двері, приклала до вуха другу, потім третю, четверту; всередині звучали струни та мідь і багатоголосий величезний хор. Тут зібрано колекцію музики, можливо, найкращу в світі, але імператор побажав учитися на морській сопілці, а не на флейті й не на лютні, та захотів, аби його вчила Іріс Май.

      У хлопчика хороший смак; вона аж почервоніла від самовдоволення, осмикнула себе, перевела подих і відкрила футляр із інструментом.

      Морська сопілка важка в навчанні, але в неї прекрасний голос. Походить із моря, як усі ці черепашки на стелажі, але ці, маленькі, зберігають музику. А сопілка, теж черепашка, тільки величезна, – сопілка здатна її створювати.

      Химерна спіраль, зсередини піщано-біла, СКАЧАТЬ