Сонячне коло. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ голову, Іріс відчула, що її розглядають. Чим він дивиться, подумала вона, відчуваючи, як у скроні починає пульсувати новий біль.

      Тепер він ішов просто до неї – через залу, повз гостей, які шанобливо розступилися.

      – Із прибуттям, – він простягнув руку без рукавички. Іріс нічого не залишалося, як торкнутися його долоні, сухої та прохолодної.

      – Чого ви боїтеся? – запитав він наступної миті, не випускаючи її руки.

      – Чудове місто, – не до ладу відповіла Іріс. – Дякую… Ні, я нічого не боюся, мене прекрасно зустріли…

      Куточки його губ опустилися донизу:

      – У вас болить голова? Запросити лікаря?

      – Доктор… уже… дав мені ліки, – Іріс захотілося висмикнути долоню, вона насилу втрималася.

      – Ви втомилися, – сказав він повільно. – І вас щось турбує. Сподіваюся, це не я вас налякав?

      – Усе так незвично, – Іріс нервово засміялася. – Мені доводилося бувати… на прийомах, але ніколи – в імператорському палаці. Вибачте моє хвилювання.

      Він випустив її руку:

      – Відпочивайте.

      Іріс раптом поспішила:

      – Я хотіла ще сказати…

      Уже відходячи, він обернувся:

      – Що?

      – Капітан не винен у тому, що судно запізнилося, – твердо сказала Іріс.

      – Дякую, – відповів він після паузи.

      Натягнуто посміхаючись, Іріс дивилась, як регент іде до капітана в кутку і, не простягнувши руки, щось запитує. Капітан довго відповідає, і піт блищить у нього на лобі. Пауза; регент киває, щось говорить і відходить; капітан стоїть очманілий, і на обличчі у нього написане колосальне полегшення; він хапає келих із таці слуги, що пробігає мимо, і випиває залпом, утирає піт…

      – На прийомах бувають різні люди, – сказала Тереза, що несподівано опинилася поруч.

      – Це я сказала лорду-регенту, що капітан не винен, – Іріс усміхнулася ширше, відчуваючи, як натягується шкіра на обвітрених губах. – І він мені повірив.

      – Ви благородна людина, – Тереза пригубила від свого келиха. – Але лорд-регент нікому не вірить, він усе перевіряє сам… До речі, ніколи не намагайтеся йому брехати, може вийти недобре.

      Регент стояв тепер у натовпі гостей, розмовляв, усміхався – не знімаючи пов’язки.

      – Він здатний відчути зраду до того, як вона дозріє і принесе отруйні плоди, – неголосно сказала Тереза. – Тому регулярні прийоми, тому на них запрошують різних людей, впливових і не дуже, тому так жарко… Регент підозрює всіх, щомиті чекає зради – й небезпідставно. Минулого місяця стратили трьох шпигунів…

      – Їх зварили на площі?!

      – Не вважайте нас варварами, – Тереза скривилася. – Відтоді, як було придушено бунт, казан стоїть порожній і холодний. Як на мене, досить було вислати цих людей, але… Лорда-регента вже не переробити. Який час, такий правитель.

      Вона зробила паузу, СКАЧАТЬ