Сонячне коло. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ринку мішки з рибою. Потім йому несподівано повернули все цілим і неушкодженим, а за дві черепашки запропонували гроші, хорошу ціну. Черепашки були – колекційні записи Іріс Май, «Пори року». Ольвін не хотів би їх продавати, але, з огляду на обставини, сперечатися не було про що.

      І ось тепер перед ним стояв інший офіцер, раз у раз витираючи блідий спітнілий лоб:

      – Ти можеш вкласти туди будь-які звуки? Крики чайок? Собачий гавкіт?

      – Так.

      – Людське мовлення?

      – Так, – Ольвін здивувався, навіщо б так бездарно використовувати таку красиву і складну оболонку. Слова, на відміну від музики, легко записати на папері.

      – Тоді швидко, швидко… готуй свої каганці!

      Ольвін не сперечався. Розбуди його посеред ночі, як, власне, і сталося, – він завжди готовий приготувати розчин, встановити резонатор, триногу, пальник…

      – Ти пояснюй, що робиш! Не удавай із себе розумника, обдурити мене не вдасться!

      Велика неприємність у палаці, подумав Ольвін, ця людина налякана і зла. Добре б усе скінчилось, як минулого разу, хоч би мені дозволили піти по-доброму.

      – Ось посудина ідеальної форми, я називаю її резонатор, стінки влаштовані так, щоб ловити звук і передавати коливання розчину співучої солі. Ось зародок кристала, поки він росте – звук зберігається в його гранях. Тепер я розігріваю розчин і додаю солі: щоб кристал ріс, насичений розчин має остигати. Вміщую розігрітий розчин у посудину, обережно… а всередину, на тонкій нитці, вміщую зародок. Що ви хочете, щоб я записав?

      – Мовлення. Я буду говорити, а ти…

      Ольвін кивнув:

      – Все готово. Один, два…

      – Не командуй! – у розпачі гаркнув офіцер. – Тут я рахую! Один, два, почали!

      Ольвін дзвякнув камертоном, у канцелярському приміщенні поплив срібний дзвін. Офіцер роззявив рота. По його очах було ясно, що бідоласі на думку не спадає жодного слова, жодного рядка, жодного судження.

      – Хай славиться у віках Кам’яний Ліс! – гаркнув офіцер. – Хай світить сонце над десятьма провінціями та столицею! Хай буде імператор на троні, як сонце в чистому небі, хай не закриють хмари гніву світлий лик його! Хай згинуть кляті бунтівники, чиї імена забуто, а діяння проклято!

      Його голос гучно лунав у напівпорожній канцелярській кімнаті. Поверхня соляного розчину в резонаторі ледь помітно вібрувала. Там, усередині, ріс кристал співучої солі, його найтонші грані повторювали і записували хрипке горлання, несамовиті заклинання, прокляття і славослів’я, що не мали сили. Велике диво – записувати звук, думав Ольвін із гіркотою.

      Офіцер виснажився. Махнув рукою – все, мовляв. Ольвін дзвякнув камертоном, завершуючи запис. Потім витягнув нитку з розчину – кристал вийшов зовсім маленький.

      – Це можна слухати?!

      – Ні, – сказав Ольвін. – Поки що ні.

      Відповідних черепашок залишилося всього три, йому страшенно не хотілося СКАЧАТЬ