Німа смерть. Фолькер Кучер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до справи… – почав він. – Насправді, йдеться про неприємні… про досить неприємні речі…

      – Пусте. Поліція займається майже винятково неприємними речами!

      – Прошу, мій любий молодший Рате! Забудьмо наразі про поліційний апарат! Як я зазначив, у нас приватна зустріч.

      – Ґереоне, нехай пан бурмістр спочатку все пояснить!

      Батькові не знадобилося багато часу, щоб повернути його до давніх часів. Ґереон, дурний, зухвалий хлопчисько, якому варто тримати язик за зубами, коли дорослі обговорюють важливі речі.

      – Ваш батько, любий пане Рат, допомагає мені в надзвичайно делікатній ситуації, і, маю зазначити, ті обставини, що сім’я Рат представлена також у Берліні, виявилися дуже доречними…

      Тож кельнська кліка не забарилася вчепитися в нього посеред імперської столиці!

      – Щоб не розводитися довго, – вів далі Аденауер, – скажу: мене шантажують.

      – Наш пан бурмістр отримує анонімні листи, – пояснив Енґельберт Рат.

      Бурмістр кивнув:

      – Хтось погрожує мені… як би це сформулювати… зробити публічною певну інформацію, яка не надто сподобається публіці. А в результаті, добре ім’я Аденауера викачають у багні.

      – Яка це інформація?

      – Інформація, яка здатна покласти край моєму політичному існуванню, якщо потрапить у руки нацистам або комуністам.

      – Я маю знати щось конкретніше. Якщо ви хочете, щоб я вам допоміг, розкажіть, у чому суть погрози.

      Аденауер прочистив горло.

      – Акції «Ґланцштоф», – сказав він.

      – Акції американського «Ґланцштоф», виробника віскози, – уточнив Енґельберт Рат.

      Аденауер кивнув:

      – У мене їх багато. На дуже великі суми. На мільйони… Я маю на увазі, що, коли я купував їх два роки тому, вони саме коштували мільйони. Усі мої маєтності вкладені в ці акції. І не тільки. Кредит від «Дойче Банку»…

      – Розумію, – кивнув Ґереон Рат. – Акції від жовтня впали нижче плінтуса.

      – Акції падали вже давно. Але я ніколи не уявляв собі, що вони настільки знеціняться. Натомість, я сподівався, що вони знову почнуть рости. Однак останні кілька місяців… Коротко кажучи, мої борги перед банком зараз вищі за ринкову вартість моїх акцій. Значно вищі…

      – Іншими словами, ви розорені, – підбив підсумок Рат, собі на втіху упіймавши гнівний погляд батька. – То як вас шантажуватимуть, коли це вже сталося?

      – Дарма! Я ще не розорений! Усе буде врегульовано! У мене в банку є друзі, ладні допомогти, – заперечив бурмістр. – Я тільки не хочу, щоб про це дзвонили в усі дзвони.

      – І саме цим погрожують вам в анонімних листах…

      – І саме на щось подібне чекають мої вороги, як ліворуч, так праворуч. То був би для них бенкет. Момент для них просто ідеальний!

      – Чому б вам офіційно не звернутися до поліції?

      – Ви самі знаєте, що, на жаль, не всім офіцерам поліції випадає довіряти. СКАЧАТЬ