Німа смерть. Фолькер Кучер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ твоєму місці я б не корчив із себе велике цабе, – пробурмотів Бреннер, але його вже з’єднали з арештантським крилом.

      Щоб дістатися свого кабінету, Рат мав пройти трохи далі коридором, оскільки, коли він прийшов на службу в відділ А, то було єдине вільне приміщення, трохи віддалене від решти кабінетів «убивчого» відділу. Тут було доволі прохолодно через слабке опалення, тож він ніколи не скидав пальта. Рат сів у приймальні за стіл своєї секретарки й переглянув особове досьє Ґлазера, що Червінскі залишив там із рештою паперів техніка. Дані досьє збігалися з даними паспорта.

      Не минуло десяти хвилин, як у двері постукали.

      На порозі з’явився конвойний, який завів до кабінету сором’язливого на вигляд блідого чоловіка.

      – Ось він, пане комісаре.

      Рат наказав конвойному чекати за дверима, і придивився до чоловіка, що до нього привели. Ґлазер стояв коло дверей і невпевнено роззирався. Для допиту він цілком дозрів. Тим краще, що йому випало якийсь час помаринуватися під вартою.

      – Сідайте, – запропонував Рат, гортаючи папери. Чолов’яга ступив уперед і сів. Рат змусив його чекати якусь хвилину, тоді мовив раптово, не піднімаючи очей від паперів:

      – Вас звати Петер Ґлазер…

      – Так.

      – Дата народження 25 вересня 1902 року.

      – Так.

      – Мешкаєте на Рентґенштрасе, 10, у Шарлоттенбурзі.

      – Так.

      – З 1 листопада 1929 року ви працюєте освітлювачем у «Ля Бель Фільмпродукцьйон» у Марієн…

      – Що?

      Чоловік, що досі сидів камінцем, раптом аж підскочив.

      – У вашій справі немає ні слова про втрату слуху.

      – Бо в мене все гаразд зі слухом.

      – Я запитав вас, де ви працюєте.

      – Дарма, – голос його пролунав так, ніби він щойно прокинувся. – Ви прочитали мені, де я нібито працюю. Щось із фільмом. Але це неправда.

      – То звідки ваше ім’я в особовій справі відділу кадрів?

      Ґлазер знизав плечима і, сердито зиркнувши Ратові в очі, огризнувся:

      – Про це треба спитати в того, хто оформив цю справу. Моя особова справа лежить у відділі кадрів компанії «Сіменс і Гальске». Я електрик в «Ельмоверк».

      – Що?

      – Повторити, щоб ви записали? – Ґлазер потроху бадьорішав, він, попри холоднечу, навіть перестав тремтіти. – Я працюю в «Сіменс»! На заводі електромоторів. Я саме повертався зі своєї зміни, коли ваші колеги вхопили мене. Просто перед дверима квартири: з наручниками, пістолетом і рештою ваших прибамбасів. Сподіваюсь, сусіди не встигли сповна навтішатися виставою. Пані Кнауф, із квартири навпроти, цікава, як стерво.

      Рат зазирнув у паспорт Ґлазера. Чоловік на фото в документі й людина перед ним були однією особою поза будь-яким сумнівом.

      – Що, не того злапали? – уїдливо поспівчував Ґлазер.

      Рат згорнув папери.

      – Це ми за мить з’ясуємо.

      Мить затяглася на СКАЧАТЬ