Галицька сага. Тінь незалежності. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Надто багато нещасть навалилося на нього водночас: поразка у війні, зречення цісаря, той факт, що відтепер вони не Австро-Угорська імперія, а просто Німецька Австрія, і їхня доля вирішується за сотні кілометрів звідси без їхньої участі.

      А тут – «іспанка»!

      – Фройлін, я ось що вам скажу: вам не варто їхати до лікарні, – несподівано озвався фірман, і Марія здригнулася.

      Фіакр їхав мостом Нордбрюке. Внизу сіріли свинцеві води Дунаю.

      – Відвезіть мене на Постґассе, – попросила Марія.

      – А що там?

      – Церква.

      Фірман обернувся до дівчини.

      – Ви з Галіції? – здивувався він.

      – Так, а звідки ви дізналися?

      – Тільки на Постґассе є церква, куди ходять русини Галіції. Що ж, можливо, зараз це єдине місце, куди і варто піти у такий час!

      Церква святої великомучениці Варвари була єдиною греко-католицькою церквою Відня. До того ж вона відрізнялася від інших подібних церков хоча б тим, що не була круглою і не стояла окремо від сусідніх будинків. Спочатку це був конвікт – гуртожиток для семінаристів-єзуїтів, але наприкінці XVIII століття імператриця Марія Тереза подарувала це приміщення греко-католикам, а ті, зрештою, зробили з нього церкву.

      Була ще одна причина, чому Марія мала потребу заїхати до церкви: настоятелем був отець Йосиф Жук – давній знайомий її батька. Після визволення з Талергофа (а інакше, як визволенням, це назвати не можна!) дівчина стала бувати тут часто. Ось і зараз церква великомучениці Варвари стала єдиним місцем у Відні, куди вона могла піти у такий час.

      Коні зупинилися навпроти входу до церкви. Марія звернулася до чоловіка.

      – Я дійсно не маю як розплатитися з вами, – сказала вона.

      – Ідіть з Богом, фройлін! – сказав той. – І нехай вам пощастить більше, ніж іншим!

      Фірман почекав, коли пасажирка зійшла на бруківку, лише затим нагнав коней. Марія востаннє подивилася услід цій добрій людині і підійшла до дверей церкви.

      Усередині церкви було порожньо. Перед іконостасом горіли запалені кимось свічки. Марія зупинилася перед однією з ікон Діви Марії, що зображали всі її свята протягом року. Народжена на Успіння, Марія, природно, вибрала саме цю ікону.

      Вона так заглибилась в молитву, що не почула кроків позаду себе. Здригнулася лише від того, що хтось поклав їй на плече руку. Обернулася. Перед нею стояв настоятель храму.

      – Я не сподівався сьогодні тут когось побачити, – сказав отець Йосиф. – Прихожани зазвичай у такі неспокійні часи сидять вдома. Це й не дивно – «іспанка»!

      – Саме через це я тут, отче! – відповіла Марія. – Професор захворів.

      Ця новина стала несподіваною для священника, у чому він і признався. Тільки запитав:

      – Коли?

      – Сьогодні. Телефонували з університету. Професора забрали просто з лабораторії.

СКАЧАТЬ