Галицька сага. Тінь незалежності. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ все. Її ноги якось одразу підкосилися, і вона повисла на руках доктора. Захоплені зненацька такою реакцією, хоч і цілком очікуваною, чоловіки удвох віднесли Марію в кімнату і поклали на диван. Дівчина майже одразу відкрила очі.

      – Тато… помер?

      У Марії виступили сльози.

      – Сьогодні вночі, – сказав Іван Горбачевський.

      – Так скоро! Я навіть не посиділа коло нього.

      – Для тебе це було б небезпечно. Коло пана професора був я.

      – Що? Що він говорив? – допитувалася дівчина.

      – Він просив переказати, що любить тебе як дочку і взяв з мене слово, що я не залишу тебе у такий важкий час. Я виконаю волю мого друга!

      Марія перевела погляд на професора Екснера, потім знов запитала Горбачевського:

      – Я можу його побачити?

      Доктор похитав головою.

      – Не можна! Померлих від «іспанки» одразу відвозять на Центральне кладовище і ховають у спільній могилі, – сказав він і додав: – Дуже глибоко!

      Марія знову заплакала:

      – Що мені робити?

      Тут озвався професор Екснер:

      – Чекайте свого нареченого. Коли він повернеться, я зайду до вас, і ми поговоримо про його майбутнє. Професор Ревуцький досить високо відзивався про нього, тому я спробую узяти його до себе.

      – Але у Левка лише чотири класи школи! – засумнівалася дівчина.

      – Разом з українськими професорами Австрії ми хочемо заснувати вільний університет, у якому будуть вчитися ті, хто змушений покинути батьківщину, – знову сказав Іван Горбачевський. – Я пропоную написати Левкові листа і пояснити всю ситуацію. Гадаю, йому не складе труднощів попроситися в ерцгерцога Вільгельма, щоб той відпустив його до Відня.

      Але Марія заперечила. Вона підвелася з дивана, накинула на плечі хустку.

      – Левко не стане відпрошуватися, – впевнено сказала вона. – Поки на нашій землі йде війна, мій наречений буде там!

      Вона підійшла до вікна і застигла у задумі. Чоловіки переглянулися, і професор Екснер із здивуванням помітив, як засяяло від задоволення обличчя Івана Горбачевського.

      Марія повернула до них голову.

      – Що мені тепер робити? – запитала вона. – Я залишилася сама!

      Франц Екснер хотів щось відповісти, але його випередив Горбачевський.

      – Зараз таке непевне становище, найкраще перечекати вдома, – сказав він.

      – Я не зможу довго залишатися сама!

      – Розумію! – згодився доктор. – Тоді зробимо так! У Відню зібралися багато українців з Галичини і Буковини. А буде ще більше! Час непевний і ніхто не знає, чим все закінчиться там, на нашій Батьківщині. Хоч я вже і не міністр охорони здоров’я, але про ситуацію проінформований і можу сказати, що вона загрозлива.

      – Ви про що, докторе? – здивувався професор Екснер.

      Видно, слова Івана Горбачевського стали для нього несподіванкою.

      – А СКАЧАТЬ